Трохи історії
У далекому 1873 році вирушив у похід загін під проводом Юліуса Пайера і Вейпрехта. Це була вже друга за рахунком санна експедиція. Але хто ж були ті щасливчики, що потрапили першими на мис Флігелі? У квітні 1974 року ними стали матрос Антоніо Занинович, мічман Едуард Орел і Юліус Пайер.
Названий був архіпелаг на честь австрійського імператора, новий відкритий острів — на честь австрійського принца Рудольфа. Мис ж гордо носить ім’я австрійського географа і картографа Серпня фон Флігелі, керівника одного з інститутів у Відні.
Географи припускали, що острів Рудольфа не є крайнім, і від цього клаптика суші є ще острова. Але в 1900 році експедиція Каньи довела, що далі землі немає.
Відомий цей острів ще й тим, що знайшов на ньому свій останній притулок у 1914 Р. Я. Сєдов, так і не дійшовши до Північного полюса. Острів Рудольфа займає велику територію площею 297 кв. км. Але ви не зустрінете тут жодної людини. Хоча обжити його намагалися неодноразово.
Так, в 1932 році на острові почала працювати метеорологічна станція, яка рівно через рік була законсервована. Відновила вона свою діяльність лише в 1936-м. Поруч зі станцією був побудований аеродром. Станція перенесла ще один період консервації з 1942 по 1947 рік. У 1995 році приймається остаточне рішення про закриття метеостанції. З тих пір нога ступала на землю мису Флігелі тільки один раз. І ось навіщо.
Останній цар Землі руської Микола II мріяв кордону захистити православним хрестом. От і почали у 2003 році здійснювати його мрію з крайньої північної точки Росії — мису Флігелі. На атомному криголамі “Ямал” вирушила експедиція, щоб підійти до острова Рудольфа і встановити дерев’яний хрест з модрини вагою 300 кг.
На табличці, зробленої заздалегідь, була вказана дата установки, і хрест виявився на місці точно в зазначену дату. За задумом організаторів, хрест не тільки позначає кордон, але і є хранителем духовності Російської Федерації.
