Політична біографія Брежнєва

Коли Леонід Ілліч став одним з провідних партійних діячів, він познайомився з Йосипом Сталіним. Той у свою чергу високо оцінив Брежнєва і похвалив за роботу. Незабаром Сталін призначив його першим секретарем ЦК КПРС Молдавії. Потім Брежнєв став заступник начальника Головного політуправління Військово-морського флоту і армії.

У 1954 р. Микита Хрущов – новий глава СРСР, – відправив Брежнєва в Казахстан на посаді секретаря компартії. Перед ним ставилися дуже непрості завдання. Йому довелося керувати освоєнням земель Цілини, в яких так потребувала країна.

Крім цього Брежнєву належало брати участь в будівництві космодрому Байконур, а потім займатися питаннями, пов’язаними з космічною галуззю.

Правління Брежнєва

Перед тим, як стати Першим секретарем ЦК КПРС Леоніду Іллічу Брежнєву довелося брати участь у змові проти Микити Хрущова, якого невдовзі зняли з усіх посад.

Ставши главою величезної держави, він поставив на основні посади нових людей, які викликали в нього довіру. Цікавий факт, що серед них були Юрій Андропов і Костянтин Черненко, які пізніше будуть керувати СРСР.

Коли в 1964 р. Брежнєв прийняв кермо правління, в країні було оголошено про повернення до «ленінських принципів колективного керівництва». У зв’язку з цим всі ключові питання вирішував партійний апарат.

Таким чином, всі міністерства СРСР, по суті, були виконавцями вже прийнятих рішень. Кожна людина, який хотів отримати значущу посаду, повинен був обов’язково перебувати в партії.

На першому етапі правління Леоніда Брежнєва у вищих ешелонах влади процвітала бюрократія і корупція в особливо великих розмірах. Тоді партія взяла курс на розвиток зовнішньо-промислового комплексу.

При цьому треба зауважити, що до того часу в СРСР були серйозні проблеми зі свободою слова. Будь-які ідеї або думки, що йде врозріз з лінією партії, відразу ж придушувалися.

Одними з основних досягнень Брежнєва є досягнуті угоди з Америкою, що стосуються обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Крім цього він підписав відповідні документи, згідно з якими СРСР гарантував не втручатися у внутрішні справи інших країн.

У 1977 р. Леонід Ілліч поставив свій підпис у радянсько-французької декларації про нерозповсюдження ядерної зброї. Все це сприяло серйозної розрядці міжнародної напруженості.

Проте потім ситуація знову загострилася після того, як Брежнєв наказав ввести радянські війська в Афганістан. У відповідь на це Захід ввів проти СРСР секторальні санкції, які вкрай негативно вплинули на газову галузь. З цього моменту в країну більше не постачалося обладнання для газопроводів і труби потрібного діаметра.

Існує думка, що Леонід Брежнєв не думав, що війна в Афганістані затягнеться на такий довгий період. За 10 років цього конфлікту в ньому загинуло близько 40 000 радянських солдат. Крім цього відносини між США і СРСР сильно погіршилися.

Під правлінням Брежнєва Радянський Союз брав участь у В’єтнамському військовому конфлікті. Також влада дала згоду на введення військ у Чехословаччину. У 1980 р. Леонід Ілліч почав розробляти план військової інтервенції в Польщу, у зв’язку з чим налаштував проти себе весь світ.

Результатом правління Брежнєва стало стрімке падіння економіки, яку його спадкоємці вже не змогли врятувати. Незважаючи на це, багато людей позитивно відгукуються про нього.

Роки правління Брежнєва називають «епохою застою», хоча багато хто вважають її одним з найбільш сприятливих періодів історії СРСР.