Одного разу прокинувся один чоловік вранці, і почув якийсь скрегіт. Подивившись у вікно, він побачив, що вовк шкребеться у хлів, де живуть вівці.

Колгоспник схопив лопату і кинувся рятувати худобу. Він підкрався до вовка, і хотів його вдарити, але в цей момент звір обернувся, і вчепився зубами в держак лопати. Чоловік хотів висмикнути лопату у вовка, але не тут-то було, вовк учепився смерть. Так вони і стояли один проти одного, колгоспник думав, що якщо відпустити лопату, то вовк теж її відпустить і кинеться на нього. Він став кричати, кликати на допомогу, але його ніхто не почув, що в хаті ще всі спали.

Тоді господар кошари зібрався з силами, підняв вовка разом з лопатою, і, напружившись, перекинув звірюку через паркан. Потім він увійшов до хати, розбудив усіх, і сказав, що поки вони спали, його прямо під вікнами мало не задер вовк. Дружина подумала, що чоловік жартує, і запитала, де ж вовк. Колгоспник відповів, що викинув через паркан. Коли дружина пішла подивитися, що вона за парканом знайшла лопату, на черешку якої залишилися відмітини від вовчих іклів, а самого вовка вже й слід прохолов.

Розповідь Житкова вчить сміливості і рішучості, завжди треба бути впевненим у собі і в своїх силах, і розраховувати насамперед на себе.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника