Як-то вранці Юра ледве не запізнився в школу. Мама вчора десь затрималася допізна, але на всі питання сина мовчала.

У класі Юра побачив двох новеньких. Це були Іван і Тошка, діти льотчика Кулакова. Після уроків вожатий ділив клас на ланки, і Юра потрапив в одну ланку з новими однокласниками. А потім він подружився з Іваном і ходив до них у гості.

Одного разу ввечері Юра повертався додому після таких посиденьок і побачив маму з незнайомцем. Хлопчик про все здогадався і образився на матір за те, що та зраджувала пам’ять батька, який помер три роки тому.

Увечері того ж дня дід приніс новий дорогий телевізор і заборонив онукові запрошувати друзів у гості, аби ті випадково нічого не зламали.

Юра, як і раніше, дружив з Іваном на заздрість однокласників, а мати все також зникав вечорами і бесіду з сином боялася завести. Не міг говорити на цю тему і хлопчик.

Одного разу оголосили, що візьмуть в комсомол першим ту ланку, що вийде на перше місце по навчанню. В той день був урок з історії. Заняття було присвячене Суворову, і вчитель по черзі питав у хлопців факти з життя полководця. Всі розповідали речі, выставлявшие Суворова з позитивного боку, а Юра оповів, як полководець супроводжував на страту Пугачова. У результаті хлопчикові поставили двійку і він підвів ланка. Це послужило причиною сварки з Іваном.

У школі тепер кожен хотів зачепити Юру – адже тепер він не був другом сина відомого льотчика. Тому довелося збрехати, що помирився з Іваном, благо той був хворий. Потім правда виплила, і Юра став ізгоєм.

Вночі сон не йшов, і хлопчик почув, як дід розповідає про скарб у стіні будинку, призначеного під знесення. Він вирішив поділитися новиною з Іваном в надії на повернення дружби.

І Іван змилувався, правда, розповівши про все хлопцям. Всім класом вирішили піти в потрібну квартиру за скарбом. А потім з’ясувалося, що розмову про скарб Юре приснився.

У дворі будинку «з скарбом» Юра познайомився з дівчинкою, і та поскаржилася на сусіда, незадоволеного її щеням. Хлопчик вирішив заступитися, але сусід виставив його геть.

А Юра раптово зрозумів і простив свою матір. У нього всередині зародилося те, що не дозволить більше давати в образу слабких. Тепер він міг визнати себе неправим перед матір’ю і дітьми.

Адже «людину прикрашає не тільки сила і перемога, але і визнання власної поразки».

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника