В одному далекому селі в колгоспі була кінь, яку звали Маріанна. Таким незвичайним ім’ям назвала тварина приїжджаючи міська дівчина.

Кобила була з норовом: вона могла слухняно виконувати всю роботу, але іноді кінь наче сходила з розуму. Маріанна носилася по всій селі, заходила у сподобалися їй двори і їла з чужих годівниць. Ніхто не міг з нею впорається в такі моменти.

Народився у Маріанни лоша. Матір’ю була кобила теж непростий. Вона могла шкодувати свого лоша Яшку, а могла проганяти від себе і не годувати.

Ображали в табуні маленького Яшку, тому що мати не захищала його. Пропав одного разу лоша в лісі. Всі думали, що його ведмідь задер.

Потім діти побачили Яшку в лісі разом з лосихою. Її маленького підстрелили лосеня придавило деревом і нещасна мати усиновила втраченого лоша. Люди хотіли заманити його в село, але Яшка не пішов за ними. Так лоша залишився жити в лісі до самих холодів.

Лосиця теж кинула Яшку і пішла на поклик лося-самця. Не зміг сам собі підріс лоша добути корм і знову повернувся до людей.

Бригадир колгоспу навчив жеребця, щоб той возив вершника. Запрягти у віз себе Яшка нікому не дозволив.

Бригадир часто їздив на жеребці оглядати поля. Чоловік був поранений під час війни в обидві ноги, тому завжди намагався їздити верхи.

Весна довго не наступала та село була відрізана від зовнішнього світу льодом, який вже починав танути. Люди хотіли роздобути алкоголь до травневих свят, але не могли дістатися до магазину.

Бригадир пив кожен день і не міг витримати без горілки так довго. Він сів верхи на Яшку і батогом змусив його скакати по слабкому льоду. Жеребець провалився і почав тонути. Бригадир намагався витягнути Яшку за вуздечку, але не зміг. Яшка-лось, як прозвали його люди, загинув.

Так, із-за дурості людини постраждало нещасну тварину.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника