Для всіх оточуючих він був тюхтієм. Вася – неповороткий і дуже повільний хлопчик, якого ніколи не вистачало часу на контрольних роботах. Він все розливав і зачіпав. Постійне сонний стан, від якого запліталися ноги і швидко стаптывались черевики, тільки додавало насмішок з боку однокласників. А ще Вася був товстим, хоча ніколи не обжирався, він взагалі не любив їсти, але в це ніхто не вірив.
При цьому сором’язливий хлопчик відчував себе в душі відважним і благородним лицарем. Він часто уявляв себе одягненим у важкі обладунки. У своїх мріях Вася здійснював безліч подвигів і завжди захищав слабких. Про своїх фантазіях він якось розповів приятелям, але ті лише розсміялися. Всі визнали, що на такого товстого лицаря обладунків не існує. Не втішало Васю власне відображення в дзеркалі. Особливо поранили його глузування хлопчаків на уроках фізкультури та шкільних ранках.
Неповороткий лицар почав звикати до долі невдахи. Від жорстокої дійсності хлопчик тікав у музей, де оглядав зброю і обладунки, а також віддавався мріям. Це було єдиною його віддушиною.
Але одного разу доля дала йому шанс проявити себе. Проходячи повз тільки що замерзлої річки, Вася почув надривні крики про допомогу свого приятеля Дімки. Той розмахував руками і вказував на малюка, який провалився під лід. Першокласник був по пояс у воді, а Дімка крім криків нічого не робив, йому не вистачало сміливості ступити на тонкий лід.
А от Вася був справжнім лицарем, він навіть не задумався про власну безпеку і поспішив на допомогу дитині, хоча він був набагато важче Дімки і тому ризикував сильніше. Вася витягнув малюка, але промочив ноги. Приятель порадив йому йти додому і взявся сам відвести малюка до мами.
На наступний день у школі директор урочисто оголосила про героїчний вчинок Дмитра Ковальова, про те, як він врятував першокласника. Вася знав, що це неправда, але йому не вистачило сміливості все розповісти.
Розповідь вчить тому, що зовнішність може бути оманлива. Головне – це вчинки, які здійснює людина. Місце для подвигу є і в наші дні.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
