Темної грудневої ночі сидить чоловік і намагається вивчати старовинні книги. Але його думки зайняті смертю його коханою дівчиною Ленорой. Перебуваючи за столом чоловік, чує стукіт у двері, але відразу не йде відкривати її. Він бореться з почуттям всередині себе варто підійти до дверей чи ні. Він починає запитувати в порожнечу кімнати хто ж може прийти до нього пізньої, холодної грудневої ночі.

В його оселі горить камін і в будинку тепло і затишно, а за вікном зима. Чоловік вирішується все ж відкрити двері, але за нею нікого не виявляється лише темрява, в якій нічого не видно. Він знову сідати за стіл і знову чує стукіт у двері, і вирішує відкрити двері, а вікно. Відкриваючи вікно, в нього влетів великий чорний ворон сів на білий бюст.

Далі чоловік задає питання ворону, що його сюди привело, чи є у нього ім’я. Ворон відповідає лише «більше ніколи». Чоловік дуже здивований, що ворон знає якісь слова і починає міркувати, хто ж міг його навчити. Він навіть пов’язує ці події зі смертю своєї коханої. Через деякий час чоловік підсовує крісло навпроти ворона і веде з ним бесіду, на яку ворон завжди відповідає «більше ніколи».

Чоловік запитує у птаха, чи зможе він зустрітися з коханою дівчиною на тому світі і ворон йому знову вторить «більше ніколи». Чоловік злиться і намагається прогнати ворона геть, але той продовжує спокійно сидіти.

Людина кидається в міркування і просить відповіді від птиці, не розуміючи, що ворон тут не при чому. Він починає перераховувати може все-таки де-то він побачить Ленору і зможе з нею бути там. Ворон ж в свою чергу ніби відповідаючи на його питання, говорить слова, які вона вивчила в своєму житті. Ці слова не влаштовують чоловіка, і він доводить себе до відчаю.

Ворон продовжує сидіти навпроти лампи, і його тінь людина розцінює як темряву, в яку потрапила його душа. Чоловік каже що більше ніколи не буде щасливий і не випробує почуття любові. Йому залишається потонути в непроглядній темряві.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника