У цьому творі йдеться про важке життя військовополонених, в’язнів таборів. В одному такому таборі смерті, і сталася ця історія.

1941 рік видався важким, як і для радянського народу, так і для фашистських загарбників. Особливо доводилося важко взимку. Зима 1941 була лютою і холодною. Багато солдати отримали обмороження.

Конвоїр одного з таборів Віллі Броді прихилився душею до одного російського полоненого. Віллі, так само як і інші, отримав каліцтва від морозу, у нього постраждали ноги. Конвоїр порівнював себе з в’язнями і підгодовував російського солдата. Він потайки носив йому хліб, а той, у свою чергу, ділив їжу зі співкамерниками.

Так тривало деякий час, поки староста військовополонених не доповів керівництву про вчинки Віллі. Почалося розгляд, при якому сам Броді вказав на старосту, і сказав, що носив йому хліб. Конвоїр не зізнався, кому діставалися його підношення, старосту покарали. Що було далі з Віллі Броді, автор не повідомляє, хоча йому цікава його подальша доля.

Цей твір вчить залишатися людиною в будь-якій ситуації.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника