У творі «Вниз по чарівній річці», створеному російським письменником Едуардом Миколайовичем Успенським, розповідається про літні пригоди Дмитрика.

Після успішного закінчення навчального року Мітя приїхав в село до бабусі. Хлопчик чудово проводив час. Багато відпочивав, засмагав на березі річки. А теплими літніми вечорами хлопчик слухав чудові казки, які розповідала йому бабуся, і уявляв собі, як і в його житті буде щось чарівне.

Ось одного разу Мітя пішов до знайомої бабусі. А дорога йшла через дрімучий ліс. Хлопчина, який жив у місті, милувався чудовими навколишніми краєвидами. Раптом назустріч Міте з густих заростей вискочив вовк і став випитувати, кого хлопчик бачив по дорозі. А коли хижак дізнався, що дорога була пустельною, він дуже засмутився.

Добрий хлопчик пошкодував сірого і запропонував йому капустяний пиріг. Але таке частування довелося не до смаку вовка. Тоді хлопчина запропонував звіру йти з ним у гості. Пішли по лісовій дорозі разом чоловік і хижак.

А бабуся Єгорівна виявилася не людиною, а Бабою Ежкой. До неї в хатинку на курячих ніжках приходила зелена Потвора. А ввечері вони дивилися новини по блюдечку, на якому каталося яблучко. Не сподобалися дві казкові пані вовк, він відправився назад у дрімучий ліс.

Ось увечері Баба Яга разом з Митею стали дивитися «телевізор», так і дізналися, що місцевим царства загрожує реальна небезпека. Тоді вирішили вони разом вирушити на допомогу казковим героям, які жили неподалік.

Як і в інших чарівних казках, хлопчика і бабусі Єгорівні довелося перемогти безліч казкових лиходіїв і розгадати заплутані шаради. Але на допомогу двом сміливцям прийшли позитивні герої.

У творі автор доводить думка, яка є в будь-якій казці. Всі спроби лиходіїв перемогти і знищити добро ніколи не приведуть до успіху.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника