Докладний переказ

Добре за своїм характером твір починається з опису головного персонажа-хлопчика на ім’я Федір. Всі його знали, як розумного і самостійного дитини, який рано навчився читати і готувати. Дядько Федір, так називали його в родині, дуже любив тварин, а ось мама їх терпіти не могла і не хотіла нікого брати в будинок.

Як-то раз, коли хлопчик повертався з вулиці, у під’їзді він побачив голодного, смугастого кота, який став навчати його як правильно їсти бутерброд. Здивований балакучістю тварини, дядько Федір дізнався, що той колись проживав у розумного професора, вивчив говорити по-людськи.

Коли хлопчик приніс додому кота, то батьки, особливо мама, проти появи тварини. Тоді дитина заявив, що якщо батьки не візьмуть тварина , то він покине будинок. Мама з татом не повірили словам сина, але їхній син з вечора зібрав свої речі і рано вранці вирушив проживати в село.

Коли вони прибули в село, то вибрали покинутий будинок, і почали облаштовувати побут. Незабаром до хлопчика і Матроскіну, так назвав його дитина, попросився на житло пес, який теж умів вести бесіди. Звали його Кулька. Так і зажили приятелі втрьох. Після того, як вони дружно привели в порядок все господарство, то пішли на річку купатися. Повертаючись з прогулянки, друзі познайомилися з поштарем Пєчкіним, ошелешеним появою в Простоквашино таких мешканців.

Одного разу наші герої вирішили піти скарб шукати. Копали вони в лісі, і виявили великий скриню, наповнений грошима. І вони придбали трактор і корову. І мороки було з нею в перший день, то квіти на клумбі потоптала, то фіранки сжевала. Коли ж вони вирішили її приструнити, то вона стала битися. Але незабаром корова звикла до них і почала приносити багато молока.

А в цей час батьки стали турбуватися про свого сина. І вирішили вони не дати оголошення про зникнення хлопчика. А друзі тим часом спокійно проживали у своєму сільському будинку.

Як – то раз в їх будинок залетів галченя. Він був таким спритним, що хапав все підряд в кімнаті. І прозвали його Хватайкой. Шарик з Матроскіним прийняли рішення навчити птаха розмовляти. Навчання пройшло успішно.

Дядько Федір був тямущим хлопчиком, і тому, щоб зовсім не засмучувати батьків написав листа. Але, в той час, коли він відлучився на деякий час, то послання додали свої враження від життя тварини. Отримавши звістку від свого сина, мама втратила свідомість, і батько порадив написати в усі села з цією назвою листа, де вони цікавилися, чи не проживає там їх хлопчик.

А тим часом пес мучився від того, що у нього з полюванням не виходить. Зловив він один раз бобренка смішного. А дядько Федір сказав, що його треба відпустити на свободу, так як тварин потрібно берегти. Наступного разу приніс Кулька зайченя, і знову хлопчик порадив відправити його в ліс. Але, щоб його друг з користю та цікавістю проводив свій час на полюванні, то він пообіцяв собаці подарувати фоторужье.

Незабаром настали холоди, на вулиці стало холодно. Дядько Федір заборонив Матроскіну рубати дерева на дрова, щоб зберегти природу, і тому кіт став просити у посланні у вчених в інституті надіслати їм сонечко, щоб воно їх завжди гріло. Професора відправили друзям штучне сонце. Як же вони зраділи йому! У будинку стало тепло і затишно.

Але тут захворів дядько Федір, який не беріг себе і постійно вибігав на холод роздягнений. Запечалились пес і кіт. Не знають, що й робити? Але тут приїхали рідні хлопчика і почали лікування. Як тільки їх син став видужувати, мама з татом прийняли рішення забрати його додому. Вони пропонували поїхати з ними кота і пса, але ті відмовилися, і стали чекати дядю Федора на канікули.

Хлопчик приїхав з татом напередодні Нового Року і помирив кота з псом, які весь час сварилися і сперечалися. А пізніше прибула і мама зі свого концерту в філармонії і всі дружно відзначили свято. Восени ж приїхала в гості мамина сестра і привезла рояль, щоб її племінник став проявляти музичні здібності. З тих пір, як Тамара Сергіївна з’явилася в Простоквашино, вона над усіма стала командувати. Мама з татом і їх син не витримали і втекли в місто, а Тамара Сергіївна просила їх повернутися з обіцянкою, що так більше робити не буде. Ще багато пригод було у наших героїв, але всі вони завжди залишалися друзями.

Повість вчить нас доброму відношенню один до одного і взаємовиручку.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника