Розповідь входить у збірник Записки мисливця

В осінню пору я гуляв з рушницею по полю. Невеликий прохолодний дощ змусив на пошуки якого-небудь житла. У літнього старця, сторожившего поле з горохом, дізнався, де знаходиться село. Я дійшов до нього, і побачив кам’яну церкву. Пішов до хатинки, вважаючи, що це житло старости, але відшукав конторку. Мене зустрів чоловік, приблизно п’ятдесяти років, жирний, не високий. За денежку товстий чоловік запросив мене і відвів в кімнатку, де розповів про те, що я перебуваю в самому маєтку Лосьняковой.

Після чого мені принесли чай, і черговий розповів, що цей чоловік тут головний конторщик. Крім його тут так само працюють ще шість співробітників. Тут є бурмістр і старшина з німців, але головне тут бариня. В конторі пишуть різні розпорядження і накази, які підписати може тільки вона.

Непомітно я задрімав. Через дві години, я прокинувся від гучного розмови у себе за перегородкою. Еремеіч вів торги з купцем. З почутого до мене дійшло, що перед тим, як відбудеться сама угода з Лосьняковой, купці оплачують мзду Еремеичу. З чоловіків він теж брав плату і за це забезпечував хорошою роботою. Припускаючи, я сплю і нічого не чую, вони не боячись, розмовляли про свої проблеми.

На вулиці раптом пролунав шум і зайшов у контору маленька людина з величезним носом і гордою поставою з в’язанкою дров, і поруч з ним було безліч дворових людей. З їх ора до мене дійшло, що цього чоловіка звуть Купря, він пішов на вільні хліби але повернувся назад до пані, так як відчував до неї не розділені почуття.

Еремеича викликали до Лосьняковой. Коли він повернувся від неї, то його чекав високий злий чоловік на ім’я Паша, який почав вимагати, щоб він залишив його кохану. Еремеіч наговорив на дівчину і ту перевели, заборонивши виходити заміж.

Головний конторщик сказав, що Лосьняковой потрібно зробити вибір між ними. Через тиждень до мене дійшла інформація, що пані залишила біля себе і Пашу і Еремеича, саму ж дівчину заслала.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника