Лейтенант Кузьма Ергунов ніс службу на флоті в Миколаєві. Там він охороняв споруди. Йому платили платню, також давали казенні гроші, які він ховав у натільний пояс зі шкіри.

Як-то раз лейтенант йшов додому і побачив молоду дівчину, яка плакала. Вона розповіла, що її ім’я Емілія. Вона приїхала з Риги в гості до тітки. Прислуга тітки вкрала цінності, а після втекла. Поліцейський поручик не захотів розбиратися зі справою.

Кузьма разом з дівчиною прийшов до її тітки. Більшість вкрадених речей знайшлися. Лейтенант посидів до вечора. Коли Емілія проводжала Кузьму, він побачив у темряві людини маленького росту з худим циганським обличчям, з чорними бровами і гачкуватим носом.

Ергунов часто став відвідувати Емілію. Одного разу влітку він прийшов до неї після служби втомлений і заснув. Прокинувшись, побачив, як Емілія відбігла від нього. В її кишені виднілися ножиці. Прийшовши додому, Кузьма зауважив, що на поясі розійшовся шов, і зашив його.

Через кілька днів лейтенанту прийшов лист від Емілії. Вона кликала його в гості.

Коли Кузьма прийшов, тітка сказала, що дівчина відійшла на деякий час. Мадам запропонувала випити чашку шоколаду дивного смаку. В цей час на поріг ввійшла вродлива дівчина і представилася сестрою Емілією. Її звали Колібрі. Запропонувала лейтенанту прийти на наступний день ввечері.

Колібрі співала і танцювала. І поїла Кузьму міцним гірким напоєм.

Після цього вечора Ергунов отямився в лікарні. Йому розповіли, що знайшли його без свідомості в яру, з розрубаною головою і фіолетовими плямами на шиї. Все цінне пропало. Вбивці вдарили його по голові кортиком і кинули в яр. Завдяки відмінному здоров’ю лейтенант залишився живий.

Бандитів не знайшли, і гроші теж. Ергунову довелося виплачувати ці гроші.

Через кілька місяців лейтенант отримав лист від Емілії, де вона просила вибачення. Ергунов не став їй відповідати.

Головна думка

Треба довіряти людям, але перевіряти.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника