У цьому творі трагічний характер, але в контрасті з провінційної місцевістю.

Герой запрошений на званий вечір до одного холостяку. Там він зустрічає кілька цікавих особистостей.

Наприклад, приживальщик – «студент». Цікава сцена, в якій герой здає іспит. Молодий чоловік трохи тугодум. Він довго вибирає квиток, хоча бачить лише білі папірці. Ці він вже дратує професора. Подумавши над питаннями у квитку, юнак так нічого і не може відповісти. Йому ставлять «нуль», але він не йде, а сидить на місці, іноді сердячись. Переживає він весь вечір, всю ніч. І на другий день приходить непідготовленим. Ось так і живе, перебивається у поміщиків чи родичем, то чи знайомим, то вічним гостем.

Далі описаний приїзд «сановника», урочистості з цього приводу. Особливу увагу приділяють неохватним животи гостей. Сановник розповідає анекдот з життя, а все улесливо хихикають. Розповів він, як одного разу завадив закоханим, але до цих пір вважає, що зробив все правильно, адже молоді самі не розуміють, що їм потрібно. Мовляв, юнак через багато років сам дякував «благодійника», що той його вберіг від пристрасті.

Ніч герой проводить у компанії з «неоригінальним людиною». Той сам зізнається у своєму «гріху». Просто раніше він вважав себе дуже незвичайним, йому навіть вірили люди. Але ось після навчання, невдалої любові, служби, заняття садибою і багатьом іншим, ніби полуда спала… І він зрозумів, як нікчемний. Тепер, здається, він сам себе стидається.

Тепер навіть урядник говорить йому «ти». Замість імені він називає себе Гамлетом тутешнього повіту. На ранок герой не знаходить свого співрозмовника. Пошкодувавши про своєї відвертості, той поспішив виїхати.

Розповідь вчить цінувати провінційне суспільство, а на його тлі – страждальця, хоча, дійсно, дуже маленької людини.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника