Розповідь входить у збірник Записки мисливця

Мисливець гуляв по лісі і потрапив під грозу. Запросивши перечекати грозу у себе в хаті, його виручив лісник Хома, якого прозвали Бірюком (вовком-одинаком). До Бірюку народ ставиться насторожено і навіть побоюється відлюдькуватого лісника. Фома – людина принципова і суворий: стереже ліс, нікому не даючи рубати дерева і вивозити хмиз.

Будинок у Хоми виглядає не просто бідно, а убого – нічим не прикрита злидні спостерігається в оздобленні всієї хати. Крім хліба, мисливцю нічого запропонувати гостю. Однак Бірюк живе не один – мисливець бачить дочка Бірюка Улиту, качающую колиска з немовлям. Дівчинці всього лише дванадцять років, а їй доводиться бути замість господині. Дружина пішла від Бірюка, так як він занадто правильний і суворий.

Перечекавши грозу, мисливець збирався їхати. Лісник вийшов у двір, щоб провести гостя. Несподівано Бірюк почув звук і негайно поспішив туди, де, як виявилося, якийсь бідняк рубає ліс. Фома зловив злодія і пов’язаного привів у дім. Мисливець бачить, що порушник виглядає нітрохи не краще Бірюка: він був у рваному одязі, худий і зморщений. Мужик благає Бірюка відпустити його, адже його сім’я голодує. Бірюк сам жебрак і розуміє ситуацію селянина, але злодія не хоче відпускати.

Мисливець запропонував заплатити гроші за шкоду, заподіяну лісу, щоб викупити мужика, але Бірюк непохитний у своїх рішеннях. Незважаючи на те, що злодій намагається тиснути на жалість, лісник принциповий і чесний – правила і обов’язок для нього понад усе. Ловити і карати порушників порядку в лісі – прямий обов’язок Фоми, яку він так ретельно виконує. Мужик почав лаяти лісника за його вдачу, обзиваючи його звіром, тоді Бірюк не витримав і, розв’язавши порушника, виставив його з хати.

Мисливець бачить, що Бірюк зовсім не такий безсердечний, яким його представляє народ. Він теж здатний до співчуття. Коли буря вщухла, мисливець попрощався з Бірюком і пішов.