Ася запитує у своєї матері, кого вона більше любить, або Мусю. Якщо та любить Мусю більше то героїня ні в якому разі не образиться, але тонко натякає на себе. Муся – це ліричний герой. Муся прекрасно знала, що все навколо лицемірство і їй не дочекатися ніколи потрібних слів від своєї матері. Матір всіляко намагається відтягнути момент відповіді, тому що вона любить дочок однаково, але Ася не дає їй спокою.

Ася всіляко намагається підкреслити свої достоїнства і вказати на недоліки Мусі. Мати несвідомо зі всім погоджується. Ася придумала історію про те, що вона вийде заміж за багатого людини, про те, що вона може згортати язик трубочкою, що вона мало не померла під час операції, а ось у Мусі такого не було. Ася акцентувала увагу на тому, що вона молодша, тому вона постаріє пізніше.

В сім’ї не було батька. Він помер від діабету, тому діти жили тільки з матір’ю. Ася сказала, що лікарі заборонили йому вживати солодке, але він продовжував. Мати не реагувала на слова дочки, але після цієї фрази немов прокинулась і сказала, що в той час навіть лікарів не було.

Муся почала розповідати казку, яку розповідала мама, Ася агресивно її перебила і сказала, що вона не має права переказувати цю казку. Дівчатка цитують рядки Пушкіна, що говорить про їх освіченості та інтелекті. Ася дуже любила, коли її жаліли, тому це був ще один плюс на користь її як улюблениці. Дівчатка міркують про те, хто буде лікувати лікаря, якщо той захворіє. Під час розмови сестри придумують різні продовження історії, розпочатої мамою.

Дівчатка не перестають ревнувати один одного в мамі, тому мама, спочатку занурена в свої думки, ніяк не реагує, а потім каже, що вона любить своїх дочок так само сильно і однаково, як і дві свічки горять однаково, рівно і постійно. В оповіданні любов матері порівнюється з такою стихією, як вогонь, тому що вона нескінченна.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника