Повість “Ранок поміщика” починається з того, що молодий князь Нехлюдов вирішує залишити навчання в університеті і присвятити себе допомоги робітникам і селянам. Він повідомляє про свої рішення тітки і залишивши навчання їде в маєток. Хоч тітка і не висловлює свого схвалення його планам, тим не менш молодий чоловік непохитний.
Проживши рік у селі, він вже склав чіткий розклад і дотримується його. Одного разу, обходячи будинки, Нехлюдов заходить у будинок до одного з працівників – Івану Чурису. Якого ж його розчарування, коли він бачить що твориться у того на подвір’ї. Дуже брудно, хата майже розвалилася і навіть одна з перекладин впала на спину його дружині. І цей сільський мужик маючи можливість попросити у пана все що завгодно, просить не новий будинок, а просить всього кілька сошок для ремонту старої хатинки. Молодий князь незадоволений таким станом справ, дає грошей Чурису на купівлю корови і йде.
Наступний будинок куди він навідується – це хата Юхванки-Мудренова. Нехай його господарство не в ідеальному стані, але досить стерпному. Маючи хорошу робочу кобилу Юхванка не хотів орати на ній, а збирався продавати. Всі вмовляння що потрібно використовувати коня в роботі, а не проїсти всі гроші від продажу Мудренов не почув і наполіг на своєму. Пояснення, що він прогулює та пропиває все, що потрапляє йому в руки – дуже погано, ніяк не подіяло.
Далі Нехлюдов вирушив до Давыдке Білому. Той настільки обледащів, що сидів на печі, обріс жиром і взагалі не хотів ворушитися. Його мати працювала не покладаючи рук, і скаржилася панові на свого сина. Але того всі слова були не цікаві.
Князь намагається допомогти всім своїм працівникам, намагається донести до них, що і як потрібно робити, щоб жити в достатку і без потреби. Але кожен з трьох придумує собі різні відмовки, аби не робити зайвих рухів, а продовжувати жити і плисти за течією, як вони вже звикли за багато років.
І лише в останньому будинку, куди князь приходить до багатій людині Дутлову і пропонує взаємовигідну співпрацю, там він знаходить розуміння і увагу до своїх слів.
