Було це в Сибіру. Там, де водиться чимало волков. Оповідач розповідає про своє знайомство з колишнім партизаном. У нього були великі нагороди за війну. А зараз він займався полюванням.

Зайшов розмова про вовків і про те, чи правда, що в цій місцевості трапляються напади тварин на людей. На що відповів партизан, що вовк – це всього лише пес, тварина. А у людини головне саме зброя – це його розум. Кмітливий чоловік і беззбройним впорається з звіром. І розповідає підходящу з нагоди історію.

Зібралися якось четверо приятелів на лови у степ. Пішли вони на вовків. Взяли з собою рушниці і порося для приманки. Помістили його в ящик і посадили в сани.

Ніч стояла місячна. Їдуть мисливці за степу і, по черзі, порося то за вухо потягнуть, то ще за що. А той від таких дій почав пищати. На вереск його збіглася вовча зграя. Тут, кінь, зачувши їх, рвонула. Ящик разом з поросям з саней випав. Звалився з них і один з мисливців. І впав він без рушниці.

Зграя вовків розділилася: одні кинулися наздоганяти кінь, а інші накинулися на порося. Як тільки вони з ним розправилися – вирішили і за людину взятися. А тільки глянули в його бік – немає його. Варто тільки один ящик. А ящик якийсь дивний виявився: він пересувався з дороги прямо до замету за узбіччям. А там став він під йти сніг. Один з вовків підійшов і ніс в щілину засунув ящика. А звідти на нього дмухнуло щось. Злякався він і побіг. І решта розбіглися.

Так перехитрив кмітливий людина дика тварина. Виліз він з-під ящика, який так насторожив і перелякав зграю. Тут і інші мисливці повернулися. А на питання, що ж дмухнуло з ящика, відповів партизан, що слово людини і дмухнуло. Сказав він вовкові, що дурні вони.

Розум – головна зброя людське. Адже на те він і дано йому, щоб вихід з будь-якої ситуації знайти. Цьому і вчить історія, розказана мисливцем.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника