Роман антиутопія розповідає про якусь планету, на якій Наставники зібрали землян двадцятого століття. Кожен з них дав згоду на участь в невідомому експерименті. Люди були з різних країн і різного часу – хтось з початку століття, хтось з останніх років, хтось з середини століття. Майже всі з переселенців у цьому світі живуть у штучно створеному місті, де навіть сонце – несправжнє.

Але відбувається несподіване явище – Наставники втрачають контроль над ситуацією. Життя вносить свої корективи, і суспільство починає розвиватися стихійно, проходячи різні моделі суспільного устрою.

Андрій – студент з Ленінграда середини двадцятого століття з ярого комсомольця перетворюється на буржуазного пристосуванця. Щось всередині не дає відбутися цієї трансформації до кінця, і він їде в експедицію. Він вирушає далеко за межі міста в пустелю, кинуту жителями міста чимало років тому.

Дійсність цього світу змінює людей, ламаючи їх і змінюючи його до невпізнання. Колишні земляни жорстоко вбивають один одного.

Андрій стикається зі своїм двійником, дзеркалом і, стріляючи в нього – вбиває і себе. Після чого виявляється в точці, з якої був узятий для експерименту – в Ленінград 50-х років.

Роман багатошаровий і багатогранний. Він змушує думати, думати зосереджено, напружено. Кожен знайде в ньому свою істину, своє відкриття. Почуття невизначеності і незавершеності тільки підсилює ефект.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника