Атлантичний океан. Шість годин ранку. Все навколо спокійно і красиво. Не видно ні одного вітрила, а тільки час від часу здасться спинка риби, яка пливе у потрібному їй напрямку.
Російський паровий кліпер “Забіяка” пливе на південь. На палубі йде прибирання. У вісім годин почнеться звичайний день на військовому судні. Боцман Матвєїч покрикивал на матросів і стежив, щоб усе навколо блищало. Матроси любили боцмана за його доброту і не ображалися на його репліки. Вахтовий офіцер спостерігає за компасом, в правильному напрямку йде корабель.
І, раптом сигнальник закричав, що людина за бортом. У бінокль лейтенант побачив чоловіка, прив’язаного до щогли. Він віддав наказ дістати нещасного. Капітан і старший офіцер також з’явилися на містку і стали віддавати накази. Корабель зупинився і баркас з матросами поїхав рятувати потерпілого.
Врятованим виявився маленький негр десяти років. Його відправили в лазарет до лікаря. Всі матроси шкодували хлопчика. Вони розмірковували, що ж далі будемо з хлопчиком. Хтось припустив, що його висадять на мисі Доброї Надії. Тесля Захарич особливо шкодував арапчонка.
Доктор намагався поговорити з хлопчиком, але вони не розуміли один одного. Тоді за справу взявся молодий мічман Петрусю, який добре знав англійську мову. Виявилося, що у арапчонка немає рідних. Його купив капітан корабля “Бетсі”, який перевозив рабів. Капітан бив хлопчика і називав його “бій”. У хлопчика не було імені. Вночі корабель зіткнувся з іншим і затонув.
Хлопчик швидко поправився. Йому матроси пошили одяг за розміром.
Матроси назвали арапчонка Максимка. Він відчував, що його тут не скривдять. Матрос Іван Лучкін узяв хлопчика під своє заступництво.
Максимко боявся є разом з білими людьми, але незабаром зрозумів, що його ніхто не образить на кораблі.
Лучкін хоч і був любителем випити і погуляти, але дуже серйозно поставився до хлопчика. Він шив йому одяг і дбав, як про сина. Він привчав Максимку до корабельної служби та навчав його російській мові.
Максимку з прохання всієї команди, залишили юнгою на кораблі. Потім його хрестили в православну віру. Лучкін став менше пити. Максимку через три роки відправили вчитися у фельдшерську школу, а Лучкін і далі дбав про хлопчика.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
