Дванадцятирічний хлопчик Боря, товстенький, з рум’яними щічками, їде додому від бабусі, у якої гостював на канікулах.

Обережно пробираючись по вагону до свого місця, хлопчик в одній руці тримає авоську, в авосьці – скляна банка, в іншій руці він несе кошик.

В кошику у Борі знаходяться жаби, жаби, ящірки й вужі, в банку ж у нього лежить отруйна змія гадюка.

Всю цю живність Боря везе в свою школу для юннатского живого куточка.

Діставшись до місця, Боря розговорився зі своїми попутниками. Зацікавленим сусідам хлопчик пояснив, що він везе в школу живі експонати, на ловлю яких він витратив майже пів – місяця.

Попутники похвалили Борю за працьовитість і терпіння. Хлопчисько похвалився, що експонатів у нього було ще більше, та тільки бабусі вони не подобаються. І це ще добре, бо бабуся не знала, що у нього і гадюка є.

Схвильовані таким повідомленням хлопчика, дорослі захотіли побачити своїми очима отруйну змію. Подивившись на банку з усіх боків, хлопчик виявив, що змія зникла.

Тут вже всі пасажири не на жарт розхвилювалися. Про подію повідомили провідниці, та одразу пішла доповісти про це старшому поїзда. Переполошившиеся пасажири були налякані, половина з них швиденько забралися на верхні полиці, інші сиділи, піднявши ноги на сидіння, знаходилися навпроти.

Найсміливіші з пасажирів кинулися на пошуки втекла гадюки. З великим трудом, змія була виявлена під однієї з крамниць. Серед пасажирів почалася суперечка, як вчинити з отруйною беглянкой. Одні пропонували її вбити, інші, цінуючи працю хлопчика, були проти такого рішення.

Зрештою, зловили змію і помістили її знову в банку, на цей раз, надійно закривши. Боря був щасливий таким результатом справи. Далі пасажири їхали, весело згадуючи свої шкільні роки.

Завжди потрібно бути передбачливим і уважним, діяти акуратно.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника