Історію повідав літній емігрант-француз маркіз д Юрфе, на балу у Відні. Будучи молодим, він був проїздом у сербській селі. Зупинився на нічліг у великій родині місцевих. Там чекали приходу глави сімейства, старого Горчи, який пішов у гори ловити бандита Алібека і наказав не пускати його додому, якщо повернеться пізніше призначеного терміну. Сказав у цьому випадку вбити його як вурдалака.

Горча повернувся, запізнившись усього на кілька ударів дзвону. Сім’я вирішила прийняти його. Він вів себе дивно. Невдовзі захворів і помер його старший онук. Горча був до цього причетний. Старший син, Георгій, хотів убити батька. Горча втік.

Через деякий час дід став кликати до себе другого онука. Георгій побіг за батьком в ліс і убив його, увігнавши кол.

За час свого перебування у сербів, маркіз захопився юною донькою Горчи – Зденкой. Він встиг перед від’їздом з нею порозумітися.

Д Юрфе довго був відсутній, перебуваючи з дипломатичною місією в Молдові. Повертаючись, він знову потрапив у ту ж село. Хоча чернець із сусіднього монастиря заклинав юнака не їхати в село вовкулаків. З’ясувалося, що померлий хлопчик прийшов незабаром і просився додому, нібито встиг уже змерзнути. Мати його впустила. Він випив кров матері. Так поступово вся сім’я стала вовкулаками, а після – і все село.

Вночі до маркіза прийшла Зденка. Він переконався, що вона і всі жителі – зовсім неживі істоти. Тікаючи від них, він ледве врятувався, його довго переслідували.

Порада молодим: перебуваючи в інших країнах, не зайвим буде прислухатися до місцевих легенд.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника