На одній з нарад виступав з палкою промовою Микола Олексійович Аксьонов – голова колгоспу “Полум’я комунізму”. У своєму виступі він піддав критиці недоліки колгоспу і пообіцяв все виправити. Після, задоволений виступом він зайнявся ремонтом свого автомобіля. В цей час за спиною хтось запитав до себе чи він їде? Обернувшись, він побачив невисокого, лисого чоловіка з великим ротом. Аксьонов впізнав у ньому сусіда, директора Березовського радгоспу. Прізвище якого так і не пригадав.

Під час поїздки Аксьонов із задоволенням згадував свій виступ і запитав у попутника його враження. Директор з повним спокоєм відповів, що все погано, нічого конкретного сказано не було, тільки емоції, обіцянки і недоліки були названі не суттєві. Так само нагадав про мор свиней, недбалість і халатність.

Слова директора змусили Аксьонова відчути себе нерозумно, але його обурило те, з яким спокоєм все це говорив директор, захотілося навіть висадити його на дорозі. Але з’явився інтерес звідки така впевненість у цього великоротого. Став він розпитувати його, звідки і навіщо приїхав. Під’їхавши до чайної вони вирішили поїсти. Аксьонов за розмовою почав виправдовуватися і сказав, що і акт у нього є і комісію викликав до себе в колгосп. Але директор зізнався йому, що зрозумів ніякої комісії не було так як акт бачив лежить під сукном. Аксьонова взяла злість після такої правди сміливо висловленої в очі. Він відчував ніби його застали за дрібним злодійством, і представив як би він міг бути зараз спокійний якби не це справа з актом.

Аксьонову стало цікаво чи можна прожити без брехні і він попросив директора зізнатися йому, якщо той де-небудь збреше. Сидячи за столом вони розговорилися Аксьонов навіть запросив директора до себе в гості і пообіцяв допомогти облаштуватися. Директор погоджувався дивлячись довірливо на Аксьонова.

Розповідь вчить тому, що завжди дізнаються правду і щоб не було соромно не потрібно брехати.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника