Твір автора ввійшло у збірку «Донські розповіді», створений ним, у часи громадянської війни.

Це розповідь оповідає нам про маленького хлопчика по імені Минька. Сім’я у нього складається з матері і бабусі. «Нахаленком» його називали по причині того, що мама народила його в цивільному шлюбі. Батько воював десь. Так і жили.

Але от повертається в рідне село тато дитини. Раніше він був пастухом у багатих людей, а потім його призвали на службу. Погано йому там було, за будь-яку провину старші за званням офіцери били сильно. Ось коли до влади прийшли більшовики, він став служити в Червоній армії.

Міша не відразу впізнає рідного батька. Він викликає у хлопчика страх. Через деякий час Минька зовсім не боїться, як йому здавалося цієї людини в формі, і вже із задоволенням слухає розповіді про війну і вождя революції. Він уже з’їв і вяземський пряник, подарований батьком. Взуття мати одразу ж заховала на запас.

Тепер Мишкові на вулиці доводиться виступати на захист батька, і місцева дітвора почала обзивати його «коммуненком». Він не боїться їх і б’ється з ними. Але сили нерівні, і хлопчикові доводиться тікати від них.

Незабаром збирається місцевий схід, і на зборах ставиться питання про призначення нового голови колгоспу. І односельці обирають Хому. Звичайно ж, серед них були і заможні селяни, які не дуже то й хотіли бачити колишнього пастуха на такій посаді.

Одного разу в село проходить продовольчий загін і відбирає надлишки пшениці. Дід Коршунов першим віддав частину кормів, а іншу половину залишили йому червоноармійці для посіву і їжі. Коли ж приїхали до батюшки за зерном, то матінка початку обманювати, і говорити, що чоловік її ще не збирав нічого в своєму господарстві. Тоді Мишко, який грав з попівським синочком, нагадав, що в підполі бачив мішки. Його слова виявилися правдою. Але з тих пір Мишка від хлопчаків зовсім життя не стало.

Батько знову йде воювати. Не хочуть відпускати його мати з дідом. З села набирається загін мужиків, які добровільно готові захищати Поради від білогвардійців. З ними вирушає та Фома Коршунов.

Не встигають добровольці піти від села, як на них нападають . і всіх практично вбивають. У селі з’являється мужик, який повідомляє цю трагічну новину, і просить жителів забрати і поховати з честю своїх рідних. Дідусь привозить на возі покійного батька і посилає Ведмедика за допомогою до солдатів Червоної Армії, які знаходилися на хуторі за річкою.

Мишко скаче на коні і добирається до місця, але тут підстрелили Савраску, і він повалився, придавивши ногу хлопчика. Втрачаючи свідомість, він говорить, що у них перебуває банда, і його батька вбили.

Оповідання вчить нас бути правдивими, чесними людьми. Треба завжди покладатися на свої сили і вміти обирати власний шлях у житті.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника