Маленький Артем Федотов вважав, що він не буде ходити в школу. Але коли йому виповнилося 7 років, мама взяла його міцно за руку і повела вчитися. По дорозі вони розмовляли. Мати пообіцяла синові не нудьгувати і спекти йому млинців.

Коли в кінці вулиці здалося будівля школи, мама поцілувала хлопчика і повідомила, що далі він повинен йти один. Сама зітхнула і повернулася додому. Артем ж продовжив свій шлях. Йому довелося випробувати багато пригод. Спочатку його вщипнув гусак, потім він взяв собаку Жучку за вовка. А ще вдарив його в щоку жук і налякав жарким диханням якийсь звір.

Нарешті Артем дістався до шкільного двору. Там хлопчик зрозумів, що порівняно зі старшими хлопцями, він нічого не знає. Тому сторопів і хотів втекти додому. Проте вчителька Аполлінарія Миколаївна, від якої пахло сухою травою та теплим хлібцем, віднесла його в клас.

На уроках Артем був неуважним. Після занять вчителька перев’язала йому рану на нозі і стала вчити писати букви. Вона пообіцяла захистити його від бика, раптово зазирнув у вікно, і сказала, що тепер теж є його мамою. Та і вся Батьківщина для нього мама.

Даний розповідь вчить, що де б людина не перебувала, завжди знайдуться люди, які, наче мати, допоможуть і пожаліють.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника