Михайло Ласкін – це друг дитинства автора. Шергін згадує про свого товариша, з яким він зміг пронести дружбу через роки. Коли вони були ще зовсім маленькими, Борис Шергін побачивши у вікно Мішу – покликав його у гості запросити, так почалося їхнє знайомство.

Міша виявився дуже сміливим, добрим, справедливим хлопчиком. Автор описує деякі випадки з їхнього життя, які дуже точно характеризують Мішу Ласкіна. Батько його був моряком, і тому Мишко знав деякі речі, про які не підозрювали інші хлопці. Наприклад червоного заходу, хлопчик зрозумів, що завтра буде вітряно і сховав весла, щоб зовсім незнайомі йому хлопці не виходили на човнах в ніч з рибою. Цим він врятував хлопчаків від можливих наслідків.

Автор оповідання і його друг Міша кожен день ходили дивитися як батько Шергіна будував корабель. Чоловік дуже любив розмовляти з Мішею, добре до нього ставився і навіть по-своєму полюбив. Але авторові не дуже це сподобалося і одного разу він прийшов до свого тата. Потім батько попросив сина вибачитися перед одним і більше так не чинити. Головний герой оповідання здійснював дуже гарні вчинки, і хоча був ще зовсім хлопчисько, багато в чому був мудрий не по роках. Навіть така дрібниця як посаджений шипшина на березі річки, просто для краси – вже говорить про багато що, особливо коли мова йде про дитину.

В кінці, Шергін згадує про те, що навіть ставши дорослим чоловіком, Михайло не втратив тієї своєї доброти, чесності та щирості. Вони як і раніше переписуються один з одним, діляться, як і в дитинстві різними проблемами і радощами. І герой оповідання відправляючи лист, кладе туди листочки шипшини – як спогади про щасливе дитинство.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника