Твір «Лобо», написане канадським письменником Ернестом Томпсоном, розповідає про ватажка зграї лютих вовків, які тримали в страху жителів долини. Хижаки нікого не боялися, вбивали домашніх тварин.

Лобо був старим і розумним вовком в невеликій зграї. В ній жила біла вовчиця Бланка – подруга ватажка. Якщо пастухи чули виття, то знали, що обов’язково вночі вовки вб’ють і віднесуть якесь домашнє тварина. Хижаки нападали тільки на здорових і молодих особин. Вони гребували вживати в їжу тих звірів, які померли. А ще Бланка і Лобо могли загризти кілька сотень домашніх тварин і не з’їсти жодного.

Люди були незадоволені таким станом справ, але ніхто не міг зловити хижаків. Деякі жителі долини бачили вдалині представників зграї. Але кожен раз вовки могли уникнути пасток і капканів.

Ось оповідачеві прийшла в голову думка, як впоратися з ватажком волков. Чоловік запропонував впіймати білу вовчицю. Людям задумка вдалася, вони зловили Бланку, а коли Лобо прийшов врятувати її, то чоловіки впоралися і з ним.

Автор своїм твором ще раз доводить, що дикі звірі живуть за своїми законами і людина не має права втручатися в їх влаштоване життя.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника