Одного разу зникла совість. Люди, як і раніше, метушилися, влаштовуючи свої справи, гналися за добробутом і доходами. Але як-то стало легше обманювати, обговорювати і робити перепони конкурентам. Зникло співчуття і засмучення, і більше ніщо не стримувало руку сильних. Почалися розбої і розорення.
А совість тим часом лежала, усіма затоптана і забута. Кожен перехожий обходив її як непотрібну річ. Так би і валялася вона далі, та тільки спокусився на нікчемну ганчірку п’яниця, сподівався її збути отримати хоч склянку горілки.
Взяв мужик річ в руки і негайно відчув, як ніби струмом охопило його. Розсіявся винний туман в голові, і дійсність стала сприйматися чітко. Злякався він – з глибин споминів почали підніматися картини вчиненого насильства і мерзенних вчинків, потягнулися вервечки всіх неправедних справ і зрад.
І так придушила його картина морального падіння, що заплакав п’яниця. Люди зупинялися, сміялися над ним, кажучи, що це плаче в ньому вино.
Хотів мужик кинути ганчірку знайдену вниз, так жандарм побачив і погрожував у в’язницю посадити за підкидання пасквілів. Довелося приховати знахідку в кишеню.
Тоді пішов п’яниця в шинок і сунув совість господареві Прохоровичу в руку. Той схопив річ, а коли зрозумів, що це таке, то мужика і слід прохолов.
Шинкар зблід, стали його думки мучити про споюваних людей та про куплених за хабарі патентах. Та не зміг він більше наливати вино відвідувачам, а замість цього почав доводити шкідливість зловживання алкоголем. Подумали гості, що не в собі господар. А коли той став пропонувати всученную йому совість, так і зовсім всі люди розбіглися. Ніхто не хотів брати її собі в тягар.
Дружина Прохоровича не могла допустити банкрутства. І вирішила вона чоловікові допомогти, збути совість. Рано вранці вона викрала її у сплячого чоловіка і кинулася на вулицю. В базарний день люди збиралися зі своїм товаром, і за всіма ними спостерігав квартальний наглядач Ловець. Ось і жінка підкинула йому совість в кишеню.
І відразу ж Ловець відчув, що не може більше ні відбирати товар сподобався, ні мужиків неугодних за бороду тягати. Прибіг він тоді в паніці додому і не приніс дружині жодного кулька. А замість цього зібрав жебраків всіх зустрінутих і велів їй нагодувати їх.
Дружина Ловця знайшла заховану совість в кишені, і переслала її багатому єврею. Той віддав її у вигляді пожертви генералові…
Так і блукала совість по землі, нікому не потрібна, поки не почала благати поселити її в серці у малої дитини, щоб виріс він людиною і зміг протистояти всім неправди, адже разом з ним і совість теж зросте. І всякий, хто зможе зростити в собі совість, буде великою людиною.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
