Прославлений автогонщик Клерфе поїхав в один із санаторіїв, розташованих в Альпійських горах, призначений для лікування людей, хворих на туберкульоз. Метою Клерфе було провідати свого друга і колишнього автогонщика Хольмана. По дорозі до пункту призначення йому на зустріч мчала упряжка коней з саньми, в якій знаходилася красива молода дівчина з чарівними очима.

Щоб показати моральну підтримку одного, Клерфе залишається в санаторії кілька днів, так як Хольман побував тут довгий час і сильно тужив за колишньої професії. Хольман розповів Клерфе, що дівчину, яку він зустрів по дорозі, звуть Ліліан Дюнкерк, вона лікується разом з нею, їй двадцять чотири роки, перебуває вона там зі своїм багатим коханим Борисом Волковим, який знімав для себе окреме житло в Альпах. Ліліан була майже невиліковно хвора, і кожна смерть пацієнтів даної установи, змушувала її замислюватися про своє майбутнє. Борис всіляко доглядав за нею, намагався відволікти її від недуги.

Ліліан знайомиться з Клерфе і проводить з ним незабутні дні. Клерфе починає закохуватися в Ліліан. Перейнявшись взаємною симпатією, вони вирішують разом залишити санаторій. Борису не вдалося відговорити Ліліан від цієї бездумної ідеї. Вони відправляються до Парижа, де ведуть такий спосіб життя, який їм до душі, вони подорожують, відвідують музеї та ресторани, одним словом отримуючи від життя задоволення. У ці моменти Ліліан вела себе наче дитина, її захоплення не було меж, оскільки такого раніше не відчувала.

Клерфе підписує контракт з фірмою. Через деякий час Клерфе робить пропозицію Ліліан, однак вона відмовляє йому в одруженні, так як Ліліан не бачить у себе майбутнього, тоді як у Клерфе воно з’явилося. Через деякий час вона приймає пропозицію Клерфе. Клерфе періодично відправлявся в різні міста для участі на перегонах, які здавалися Ліліан дивними, все по колу, ні як в санаторії, де кожен бореться за своє життя.

Клерфе будував плани на майбутнє, думав про відновлення свого закинутого будиночка в Рив’єрі, куди привіз і Ліліан. Однак Ліліан про майбутнє думати не бажає, інакше вона не покинула б санаторій і продовжила своє лікування. Ліліан боялася жити в ув’язненні тієї любові, яку створив Клерфе, тому вона думає втекти від нього. Проте цьому не судилося статися. Настає час однією з найбільш важливих гонок, в яких бере участь Клерфе. Гонка в Монте-Карло проходила міських вулицях, Ліліан була одним з глядачів і спостерігала, як один коло автомобілі змінюють на інший. Клерфе йшов другим, і раптом трапилася трагедія. Автомобіль йде першим залив шосе маслом. Об’їхати масляну калюжу Клерфе не вдалося і автомобіль йде слідом, врізався в автомобіль Клерфе. В аварії Клерфе зім’яло грудну клітку, і, не дотягнувши до операції, Клерфе вмирає. Після цієї трагедії Ліліан разом з гостем за нею Борисом, повертається в протитуберкульозний санаторій. Смерть Клерфе не давала їй спокою, вона думала, що зайняла його місце. Проживши в санаторії шість тижнів, Ліліан вмирає.

Роман вчить читача любити життя, цінувати ті миті, під час яких він щасливий. Важливість отриманих вражень та емоцій і уникнення повсякденності в життя.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника