Вночі Кузьма вирішує їхати до брата за допомогою. Були сумніви з приводу допомоги. Як-ніяк вони давно вже не бачилися і стали один одному людьми чужими.

Днів п’ять тому приїхав сорокарічний мужик з ревізією в магазин. Там торгувала Марія. Ревізор виявив недостачу в розмірі 1000 рублів. Марію могли посадити у в’язницю. Пошкодувавши чотирьох дітей на утриманні, він дав можливість доповісти відсутню суму, поки той буде робити ревізію в інших магазинах. Термін був відведений в п’ять днів. Де брати гроші, які навіть в очі ніколи не бачила, Марія не розуміла.

Про недостачу Марії село дізналася наступного дня. В кінці звітного року голова обіцяв виділити позику. Слово глави поселення обнадіяло подружжя. Заспокоївши дружину, Кузьма став розуміти, що не обійтися без боргу. Він згадав забезпеченого брата і взяв квиток на поїзд. За відсутністю плацкарта, довелося займати м’який вагон.

Поки чекав поїзд, Кузьма згадав свої приниження, які йому довелося пройти, просячи гроші в селі. Спочатку він вирішив зайти до Євгену Миколайовичу. То був директором школи. Господарство в нього своє, тому всі гроші він з дружиною збирає в банку. Тим не менш, він пообіцяв позичити, натякнувши на те, що багато хто не віддають.

Був сильний вітер і Кузьма припускав, що це неспроста. Попутником його виявився Геннадій Іванович. Він ненавидів колгоспників. Стверджував, що у селян більше привілеїв, ніж у міських. Чоловіки вирішують грати в преферанс. А Кузьму просять відправитися в інший вагон, так як він не вміє грати в преферанс. Той оголошується на обмін.

В іншому вагоні сиділи старі дружини і напідпитку хлопець. Кузьма раптово засинає і йому сниться, як він видобуває гроші для Марії.

До грошей Кузьма ставився байдуже. Коли є – добре, немає – і не треба. Сім’я не вмирала з голоду, ходили в латках. Він не уявляв, як можна ходити і просити гроші. Йому і в голову прийти не могло, що ця місія його чекає у майбутньому.

Кузьма в пошуках грошей багато обійшов людей і потрапляв у різні ситуації, поки не прийшов дід Гордій. Той сказав, що якщо Марія буде вагітна, то її не заберуть.

І, нарешті, Кузьма вийшов з вагона. І що ж він бачить? На вулиці сніг. Кузьма розцінює це як добрий знак. Він знаходить квартиру брата і стукає з думкою про коханій своїй дружині.

Висновок з усього наступний – заради кохання людина здатна долати ще й не такі відстані. Якщо любов по-справжньому щира, то ніякі труднощі не страшні.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника