Ода «Вільність» написана А. Н. Радищевим, як оспівування свободи і рівності всіх людей один перед одним. Автор протестує проти царського вседержавия і пригнічення простого народу. Він продовжує тему, розпочату колись Пушкіним, навіть так само назвавши свій твір.

З самих перших рядків письменник робить виклик всьому порядку, заведеного у державі. Адже там, де більшість населення – це селяни-кріпаки, сама думка про вольності людей – це зухвалість і непокору. А на думку Радищева – вільність це те, що дано людині природою з самого початку існування. Взагалі автор вважає, що вільність – це саме основне, на чому повинна будується вся людське життя. Тільки будучи вільними, люди зможуть бути щасливими, думаючими, і жити а не існувати як при кріпосному праві.

Але самі ж люди, влаштовуючи порядок, у пошуках захисту і правильного підвалини – створюють суспільство, вибирають собі уряд, пишуть закони і тим самим заганяють себе в правила і рамки, в яких не можуть бути вільні. Крім того, церква, як основний важіль за допомогою якого цар може керувати народом, розглядається Радищевим дуже докладно. Церква споруджує царя в ранг божества, і це дає йому необмежену владу. Але це вже не просто контроль і нагляд за своїми ж людьми – проявляється деспотизм. Правителю дозволено вирішувати долі людей.

Подальше що бачить письменник, це невдоволення пригноблених, воно наростає з кожним разом все більше. І ось вже кріпаки піднімаються проти своїх власників, влаштовують переворот і скинули царя. Вони судять його за своїми законами і в кінці страчують. Радищев не боїться називати все своїми іменами, ода несе конкретний посил, який повинен досягти тих, кому він адресований. Сам письменник знає, що під час його життя змін в устрої влади не буде, але він сподівається, що його ода як один з цеглинок виявиться в потрібному місці, щоб вибудувати повну картину у свідомості простих людей.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника