Молодий пан їде на полювання, залишаючи дружину одну. Господиня – автор нарікає її Наталею Павлівною – сумує на самоті, читає французький сентиментальний роман. Але це їй швидко набридає, і увагу дівчини привертає картина за вікном: на косогір намагалася в’їхати коляска, але перекинулася на бік.

Наталя Павлівна посилає слуг допомогти потерпілому панові, а сама поспішає привести себе в порядок перед приходом гостя. А гостем виявляється не хто інший, як граф Нулін, «із чужих країв, де він проциндрив у вихорі моди свої майбутні доходи». Господиня запрошує його пообідати з нею, за трапезою розпитує про останні віяння в моді, культурі, театрі. Вони ведуть милу бесіду, Наталія Павлівна кокетує з гостем, він веселішає, намагається співати пісню.

Після обіду граф розуміє, що господиня йому симпатична, а та в свою чергу швидко забуває про молоду людину. Спускається ніч, барин, тішачи себе романтичними надіями, вирішує зайти до дівчини. Вона лякається його і дає йому ляпаса. Графу соромно за свою помилку. Вранці він ніяковіє і спочатку не наважується вийти до столу, але все ж виходить. Господиня спокійно розмовляє з ним, як ніби вночі нічого не відбувалося, і граф знову починає закохуватися в неї. В цей час повертається чоловік з полювання, з радістю вітає гостя, запрошує його обідати з ними. Граф Нулін, остаточно зніяковівши, їде.

На цьому твір могло бути закінчено, але автор додає ще кілька слів. Після всього, що сталося дружина розповідає про це чоловікові. Той «дуже цим ображався», говорив, що граф дурень. Сусіди, а особливо поміщик Лидин, довго сміялися над цією історією.

Твір, хоч і написана в жартівливій формі, дуже повчально: слід підкорятися здоровому глузду, не здійснювати необдуманих дій і не йти на поводу у своїх бажань.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника