Зворушливий розповідь ведеться від особи автора, який взяв на себе турботу про трьох диких кряковых качат, забравши їх додому і спорудивши для них житло. Спочатку вони були чорними, потім стали сірими, а з сірих вийшов один крижня і дві красиві качечки, яких автор прозвав Мусею і Дусею.

Підросли вони стали жити разом з іншими птахами у дворі. З настанням весни автор влаштував їм гнізда – Дуся висиджувала шістнадцять яєць, а Муся відмовилася висиджувати свої чотирнадцять і замість неї це робила чорна домашня курка.

Незабаром вивелися крихітні каченята. На чолі своїх мам-квочок виходили на прогулянки на озеро, росли і вчилися плавати. Перемістили каченят спати в теплу високу кошик. Одного разу вранці Дуся, яка вже вилізла з кошика, підкликала до себе малят-каченят, а ті відповідали їй на різний лад.

Однак, увійшовши в кімнату, автор побачив, що на підлозі разом з Дусею знаходиться один з каченят. Як такого дитині вдалося вибратися з високою кошика – виявилося загадкою. І автор вирішив її розгадати.

Для початку він перев’язав лапку тямущому каченя – щоб виділити його з інших. Потім почав спостерігати. Вранці йому вдалося дізнатися, як малюк вилазив з величезною кошика. Як виявилося, коли мама-качка ще перебувала в кошику, спина її була на одному рівні з краєм. Поки інші каченята грілися в теплі під матір’ю, тямущий каченя забирався їй на спину і вилазив з кошика.

Через кілька днів цей же спосіб перейняли й інші каченята. І так всі вони завдяки розумному каченя, якого діти автора прозвали Винахідником, навчилися вилазити з кошика.

Розповідь показує чудовий приклад, як потрібно любити природу та дбати про її мешканців. Твір вчить того, що завжди потрібно шукати вихід, розвивати фантазію і уяву, дізнаватися щось нове та прагнути до пізнання світу.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника