Дика не велика пташка (чирок – свистунок) зібралася перевести своїх утяток на озеро. Шлях був не легкий: з лісової місцевості треба було пройти до води, обійшовши село. З – за того, що відбувалося весняне водопілля, їй можна було зробити гніздо в болотистому лісі, який знаходився на відстані приблизно трьох кілометрів.

На відкритій місцевості каченята йшли попереду матері, так як вона боялася недоброго погляду людини, нападу яструба або лисиці. Так само вона зробила при переході через дорогу, що лежить біля кузні. Тут її дітлахи побачили і почали кидати головними уборами. Бідна мати бігала навколо них з розкритим ротом, то перескакувала тому на деяку відстань і сильно хвилювалася. Хлопчаки хотіли зловити і саму матір – качку, але тут до них наблизився Автор.

З’ясувавши, що вони потім їх відпустять. Він сказав: «Для чого брали? Куди поділася мати?». Діти вказали на пагорб, на якому, розкривши дзьоб, сиділа схвильована пташка.

– Терміново віддайте їй малюків! – наказав Автор.

Діти кинулися вгору, зраділі моєї пропозиції. Відлетівши і трохи почекавши, коли хлопці пішли, мати кинулася рятувати своїх маляток. Вона повела сім’ю по полю засаженному вівсом, оминаючи село. Подорож тривала.

На душі було радісно. Автор зняв свого капелюха і помахав у слід, побажавши доброго шляху! Почувся сміх хлопців.

Автор зробив зауваження, зазначивши, що не легко маленьких каченят пробратися до озера!

– Знімайте свої шапки і прощайтеся з ними!
І піднявши, свої шапки, хлопці дружно попрощалися з родиною!

Висновок: Потрібно дбайливо ставитися до тварин і птахів, захищати і надавати їм допомогу!

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника