Є на світі такі доктора які не тільки лікують ангіну і грип, але і смуток, боягузтво і балакучість. Так ось розповідь піде саме про такого лікаря. Він працював у поліклініці його знали багато мам і іноді запрошували додому надати допомогу дітям. В цей раз теж поки він збирався закінчити сьому главу книги, яку писав до нього прийшла мама одного хлопчика, Петі. Вона просила допомогти тому що її син боявся практично все. Доктор не довго думаючи взяв цукерки від страху і від смутку так як вирішив на зворотному шляху заглянути ще й до дівчинці яка засумувала. По дорозі вони зустріли чоловіка, який працював високо над землею і коли він спустився, доктор похвалив його за відвагу. Тут підійшов автобус і доктор схопивши свій чемоданчик поїхав.
Прийшовши до хлопчика додому доктор зауважив, що незважаючи на те що був сонячний день у кімнаті горіли всі лампочки і на люстрі, і на світильниках, а сам дитина ховався. Оглянувши хлопчика доктор прописав йому цукерки «Справжня мужність» при цьому відпустив маму на роботу, запевнивши її, що після прийому ліків хлопчик перестане боятися. Відкривши валізку доктор з жахом виявив, що це валізку молодої людини. Жах! Може трапиться непоправне, якщо це і без того сміливий чоловік, коли з’їсть хоч одну цукерку може статися не передбачене. Доктор схопив Петю і вони побігли шукати електрозварника, добре що ще у валізці були написані його координати.
Валізка доктора потрапив в будинок до електричний Валентину Ведеркину, а той поставив його і втік в кіно. У нього була дуже цікава бабуся і під приводом прибирання завжди лазила в його валізі. Цього разу так і було. Справа ще в тому, що дах знову потекла, а старенькій не вистачало сміливості сказати керуючому. Перебираючи речі у валізці вона знайшла цукерки та з’їла кілька штук. Відразу відчувши приплив сил і сміливості вона для початку запросила сусіда льотчика попити чаю і поговорити про його доньці яка сумує. Льотчику було колись. А управдом їй сказав, що б вона сама лізла на дах. Не дарма ж вона їла цукерки, старенька по водостічній трубі дісталася до даху, чим страшенно перелякала мешканців. Це було не найстрашнішим, виявилося, що залишилися цукерки потрапили до сусіда льотчику. Ось тепер доктор відчув справжній жах. Хлопчик знайшов дівчинку за сараєм і пояснив що сталося. Діти вирішили бігти на аеродром, але перш вирішили заскочити в квартиру до Валентину Ведеркину, але там крім двох жовтих валізок нікого не виявилося.
Дівчинка Тома швидко йшла по вулиці, Петка за нею ледве встигав. Під час шляху йому було дуже страшно і він не раз хотів заплакати, але вчасно встигав стриматися. Нарешті діти приїхали, але їм ще довго довелося бігти вздовж дуже високого і довгого паркану. Уздовж нього пришдось бігти і доктору зі старенькою.
Діти все бігли й бігли. Нарешті вони потрапили на поле, де було багато літаків. Чисто випадково їх знайшли і привели до самого головного начальника аеродрому. Той вислухавши дітей тут же зв’язався з татом Томи. Тут з’ясувалося, що цукерки тато не їв, а віддав їх своєму другові циркового артиста. Треба було рятувати дресирувальника в цей раз діти поїхали на машині.
Коли діти дісталися до цирку, то почався номер дресирувальника. Небезпечна сцена прошела успішно. Зате коли вийшла дресирувальниця з собачками, то один з львів затявся, але безстрашні собачки кинулися на нього з диким гавкотом і прогнали зі сцени. Це розсмішило дівчинку Того. Вона весело сміялася і заразливо.
Все з’ясувалося в кімнаті дресирувальника, де всі зібралися. За словами доктора тепер хлопчик Петя вилікувався на завжди від страху, а Тому від смутку.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
