На річковому дні довгий час жив піскар. Від свого батька й матері він отримав настанову про те, що потрібно берегти себе, щоб не попасти в рибний суп ілі же не стати їжею для іншої риби. Піскар ретельно дотримувався ради близьких, але в яку б сторону він не подивився скрізь знаходилися великі риби, які за лічені секунди змогли б його з’їсти, тому що вони були в рази більше, а піскар був найменшим і сам нікого б не з’їв. Інша важлива небезпека – це людина. Скільки способів лову придумав чоловік, лише б піскаря зловити, це і лякало підводного жителя.
Найбільше батько приділяв застережень з приводу уди, адже на неї було дуже легко потрапити, особливо якщо ловили мух, ласий шматочок для пічкурів. Скільки страху батько пережив за своє життя. Йому доводилося побувати в неводе, де спійманої риби навіть втратили рахунок. Такі розповіді не залишили байдужим молодого піскаря. Навіть у неводе не можна було не хвилюватися, тому що з одного боку була щука, а з іншого – окунь. І ті, і ті могли мить його з’їсти. Але ніхто не став їсти, так як було не до обіду. Всіх везли кудись, але ніхто не знав куди.
В голові проносилися думки про смерть. Коли їх вивалили на траву, батько вперше дізнався, що таке вуха. Як найменшу рибину піскаря відправили назад у річку, щоб підріс. Він не розгубився і миттю помчав додому, до рідні. Молодший піскар вирішив не випробовувати долю і прожити своє життя так, щоб ніхто його не помітив, щоб нікуди не потрапив. Цілий рік піскар трудився над тим, щоб спорудити собі нору. У цій норі міг поміститися тільки він. Під час побудови пережив дуже багато стресу, коли необхідно було ночувати в мулі або під водоростями. Але нарешті житло для одного було готове.
Піскар повністю розписав своє дозвілля, коли всі сплять, він буде в своїй норі тремтіти, а от вночі буде випливати і харчуватися. У нічний час доби менше всього небезпеки навколо. Придумав собі правило: краще бути голодним, ніж догодити кому-то в черево.
Пескарю снилися чудові сни про виграш великої кількості грошей, але коли він прокидався, він розумів, що його голова була высунута з нори, від цього усвідомлення пескарю ставало не по собі, адже хтось міг його витягнути і з’їсти. Ніхто навіть не називав його премудрым, це була тільки іронія, яка вказує на своєрідну філософію життя.
Так у своєму страху піскар і помер, але ніхто не знає справжньої причини смерті, тому що про його існування ніхто і не знав. Він просто зник. За всю свою життя піскар нічого не зроблено, а всі його амбіції полягали тільки в його снах. Коштував чи його страх того, щоб весь час проводити на самоті зі своїми тривожними думками? Він так і не обзавівся родиною, друзями, мінімальним колом спілкування, а мрії про гроші так і залишилися нездійсненними.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
