Кирило і Анатолій приїхали з міста в село на відпочинок. Збиралися вони пожити тут декілька місяців. Кирило був художником, а Анатолій – археологом.

Голова колгоспу здав їм маленький будиночок біля лісу. Навколо була красива природа, а найважливіше для міських жителів – тиша.

У будинку не було меблів і печі. Туристи спали на матрацах. Але, їм треба було на чому готувати їжу.

Кирило і Анатолій пішли до голови просити пічника. Але, той був у іншому селі. Під час їх візиту, тракторист привів підлітка, який заліз до нього в трактор. Хлопчина розповів, що тракторист загравав з молодими доярками, а трактор даремно простоював. В конторі сиділа дівчина молодого хлопця.

На наступний ранок пацан прийшов до туристів і запропонував їм зробити піч. Ті погодилися. Він змусив їх тягати пісок і глину відрами цілий день. Потім вони привезли на возі цеглини. Міські жителі дуже сильно втомилися. Ввечері вони пішли в село купити молока. Але, коли побачили свого маленького пічника, втекли додому, щоб він не змусив їх ще що-небудь тягати.

Потім вранці Гришка був знову у них. Разом почали робити піч. Коли дійшли до середини, хлопчина кудись втік. Кирило і Анатолій думали, що образили хлопчика. Вони пішли шукати хлопчика.

Гришка ж пішов до однієї бабусі і заліз до неї в піч, щоб дізнатися, як правильно викладається коліно в печі.

Туристи зрозуміли, що хлопчик не знає, що робити далі. Гришка розповів, що підглядав, як пічник працює. Але, той помітив хлопчика і прогнав. Гришка хотів навчитися на їх грубці самостійно майструвати, і стати пічником.

Кирило і Анатолій допомогли хлопцеві спроектувати і доробити піч.

Після того, як піч просохла, вони затопили. З труби йшов дим. У хлопчика все вийшло.

Коли голова навів дорослого пічника, той став набивати собі ціну. І, тоді туристи показали, що у них вже готова піч, а у пічника з’явився талановитий конкурент.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника