За один день перед читачами проходить, здавалося б, ціле життя зека Івана Денисовича Шухова.
Ранок на зоні як завжди починається з раннього підйому ( п’ять годин). Але в цей раз барак не відкривають. Значить, є час для підробітку: щось пошити, полагодити, прислужить того, хто багатший, збігати до їдальні і зібрати брудний посуд, за що зазвичай легко можна було заробити зайву порцію їжі, але головне-у всьому знати міру, щоб не перетворитися в стукача, так жебрака, тоді і жити можна навіть тут. Але головному героєві нездужав, в бараці було холодно, на вікнах – товстий шар льоду, на стелі – мереживо з інею, ось і трясло Шухова з вечора, хоча він і сховався ковдрою, і тілогрійки, і бушлатом. Вже чути, як вирує життя.
Бригадир з великим шматком сала (своєрідний хабар), пішов дізнаватися про роботи, а його помічник вже приніс склянку сухих валянок. Якщо піти до начальства без «подаруночка» то всі шанси бригади будуть на «соцмістечко» потрапити. Виведуть зеків в полі на мороз, попередньо обтянув простір колючкою, і змусять працювати, а от якщо задобришь начальника, то на будівництво відправлять. Головне на зоні, щоб бригадир слушну попався, від нього вся твоє життя буде залежати.
Черговий зробив зауваження ІД, що довго не встає, та пригрозив карцером. Виявилося, що просто потрібно помити підлогу в наглядацькі. Шухов навмисне налив води під ноги начальству, він давно засвоїв правило, що для людей варто намагатися працювати, а для начальства потрібно тільки видимість робити. Протерши підлогу, виливши брудну воду на стежку, якою ходять начальник він встигає на сніданок в їдальню. Дають баланду з мерзлої капусти і риби, зеки, не знімаючи шапки, повільно їдять вміст тарілок, випльовують кістки на столи, а набравши великі купи, змітають їх руками на підлогу. Відразу спадає на думку, що в липні самі смачні обіди, так як всі овочі в хід йдуть, а по осені навіть кропиву варять. Саме в таборі головний герой став отримувати задоволення від прийому їжі, від того, як повільно пережовуєш хлібну пайку, яку доводиться розтягувати до обіду, щоб не померти з голоду.
Після всіх відправляють на будівництво. Щоб працювати було тепліше, бригадир пропонує забити вікна в достраиваемом приміщенні. Знайдений толь виявляється вузьким, але зеки знаходять вихід – ламають перила і використовують їх в якості рейок. Пригадується, що в цей рік йому можна буде написати листа додому ( раз у рік годиться), тільки писати не про що. Так само, як і вдома нічого нового не відбувається. Колгосп на бабине одному тримається, молодь вся на фабриках та заводах працює. Мужики після фронту в колгосп не повернулися, а зайнялися малюванням килимів. На простих простирадлах, через трафарети, малюють три сюжети: трійку, оленя і перська. Добре на цьому заробляють, багато собі вдома багаті будують. Дружина ІД сподівається, що і він цим ремеслом займеться, як відсидить.
Собригадник Шухова Кильдикс всі серчает, що немає бурана. Адже в таку погоду зеків далі їдальні не пускають, бояться розгубити, правда потім, все одно всі свої годинники відпрацьовувати доводиться. Взимку зеки працюють складно, адже якщо так животіти, через пару годин змерзнеш, на вулиці мороз близько тридцяти градусів, та й час так швидше від сніданку до обіду і до вечері можна скоротати. Шухов стіну кладе із задоволенням, кельма у нього свій власний, давно він його вже викрав. Зауважує, що до цього працювали, як завгодно, намагається вирівняти всі горби розчину і нерівності в кладці. Латиш його все підбиває що ось-ось його термін закінчиться. ІД відразу згадує, як опинився в таборі. На другий день, як війна почалася, він вже був покликаний. Так потрапив їх взвод в німецьке оточення, ніякої підмоги від командування не було. Патрони і їжа скінчилася, доводилося, морожені кінські копита розмочувати так і є, підсумки їх німці по одному зловили, і в полон взяли. Шухов і ще кілька людей змогли втекти, правда, вижили тільки троє. Здуру на свободі про це полон і розповіли, їх відразу за зраду Батьківщини – і в табори. Били ІД довго, щоб він вдячливу підписав, правда, ні він, ні дізнавач, так і не придумали, що за таємне завдання він виконував. У підсумку погодився підписати все, що винен не був. Спочатку його відправили в табір на півночі, там жити було обтяжливо, не те що тут.
Від роботи всіх відволікає довгоочікуваний гудок енергопоїзда – сигнал до обіду. Кухар, сбившийся з рахунку брудних і наповнених тарілок, все ж випускає з уваги зайві порції, які встигає поцупити Павло, однією з них він ділиться з Шуховым. Другу порцію ІД забрав Цезарю ( один з блатних зеків, який завжди отримував хороші посилки, і не працював нарівні з усіма). Після обіду всі знову взялися за роботу, робочий день закінчився, але так як розчину розвели багато, потрібно було його виробити. Вже дали клич до побудови, а Шухов з Глухим, всі стіну доповідали, однак встигли до перерахунку. Бригадир виправдав запізнилися, та до того ж ще довелося чекати, поки знайдуть молдованина з тридцять другої бригади, який заснув на лісах.
Повернувшись в табір, Шухов відправляється за посилкою Цезарю, за що після отримує його пайку хліба. У посилкової він дізнається, що це неділю знову буде робочим (з п’яти завжди давали тільки три вихідних), повернувшись перед вечерею радісно виявляє, що заховану в матраці пайку ніхто не знайшов, встигнувши вихопити собі миску з баландою погустіше ІД з’їдає частину хліба, а решту залишає на завтра. Пізніше пояснює Цезарю, як сховати краще посилку від вечірнього шмона, і відправляється до латишу за самосадом. Грошей у таборі не платять, можна знімати один раз в рік, але він заробляє на шиття тапок, штопанні тілогрійок і бушлатів. Перед сном він від Цезаря ще отримує печиво, шматок цукру і ковбаси, в подяку за пораду з посилкою.
День видався вдалий, ІД не розболівся, хоча з ранку його морозило, двічі добре поїв, не знайшли на шмоні у нього шматок пилки, добре відпрацювали кладку, тютюну зміг роздобути. І таких днів у його житті ще три тисячі шістсот п’ятдесят три (високосні роки три зайвих дня набавляли).
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
