Розповідь ведеться від особи восьмирічного хлопчика. Він і його друг Мишко загорілися ідеєю придбати іграшковий телефон. Хлопці жили в сусідніх квартирах, тому такий апарат припав їм до душі. Його конструкція дозволяла дзвонити і розмовляти майже так само, як і по дорослому телефону.

Терпляче накопичивши на іграшку гроші, друзі поставили апарати у себе вдома. Сполучені дротом телефони дзвонили і передавали розмови хлопчаків, викликаючи у них море вражень.

Але поступово теми для розмов були вичерпані, стало нудно. Тоді фантазер Мишко почав розважатися: передавав музику і звуки тварин. Було так весело, що друзі забули про уроки.

Допитливому хлоп’яті неможливо втриматися від докладного вивчення іграшок. Кмітливий Мишко почав розбирати свій апарат і перетворювати в інші прилади. Його друг спочатку засмутився, адже іграшка не працює, і хлопці більше не зможуть передзвонюватися. Але, спостерігаючи за кмітливим сусідом, він теж зацікавився новим заняттям, а потім сам взявся за виготовлення дверного дзвінка.

Мишко продовжив розбирати телефон до найдрібніших деталей, щоб зрозуміти, як там працює електрика, а його поміркований товариш був не радий. Потім і він не зміг втриматися і розгвинтив свій апарат.

Події в оповіданні вчать терпіння, самостійності і спритності.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника