Бобу мама подарувала відмінні, військової забарвлення штани. Всім хлопцям вони дуже подобалися. Зшиті вони були з камуфляжної матерії.

Одного разу він їх порвав, перелазячи через паркан. Він сильно засмутився і побіг швидше до будинку. Там він спробував переконати матір заштопати штани. Але, отримав сувору відмову. Мати пояснила хлопцеві, що сам порвав, тому і зашивай! На що син відповів, що не уміє. І з образою на душі, пішов на вулицю. Але, вуличні хлопці стали над ним сміятися.

– Солдат сам все робить! – закричали вони.

Тоді самому герою соромно стало, і він пішов до себе. Попросивши у матері голку з нитками і схожий за кольором клапоть, почав латати порвану тканину. Спочатку він вирізав латку. Потім, почав на спіх пришивати. Голка кололася і ось, він пришив її. Від того, що хлопчик не рівно зашив клапоть, одна частина штанів була довша від другої. Розглянувши роботу, він був незадоволений своєю працею.

Тоді він приніс гострий ножик, а потім акуратно від’єднувати латку. Знову взяв шматок матеріалу, обвів круг і взявся за роботу.

Кожен стібок він виконував акуратно, не виходячи за зазначений контур. Робота давалася важко, він навіть спітнів, зате в кінці виконаної роботи на штани приємно було дивитися. Вона трималася на рівній поверхні міцно без вад. І ось Бобка спустився на майданчик. Всі хлопчаки стали навколо нього. Дивіться, а він сам пришив і олівцем позначив. Йому було приємно. «Як ґудзик відскочить, теж сам пришию!» – з гордістю сказав хлопчик.

Головна ідея розповіді полягає в тому, що потрібно бути самостійним, акуратною людиною. Доводити будь-яку справу до кінця, не бояться труднощів. Ретельно і відповідально виконуючи будь – яке завдання, можна випробувати незабутнє почуття – гордість за свої вміння та заохочення серед оточуючих. Всі люди навколо, в тому числі і його мати, розуміли це, тому хотіли, щоб хлопчик виріс справжнім захисником Батьківщини. Адже все серйозне і важливе починається з дрібних позитивних вчинків.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника