В поемі Некрасова “Залізниця” беруть участь три особи. Оповідач, генерал і син генерала Ваня. Події відбуваються у вагоні поїзда.
Все починається з питання дитини про те, хто дорогу побудував? Батько відповідає, що збудував Граф Петро Андрійович Клейнміхель. Обурений цією відповіддю автор починає розповідати, як було насправді.
Спочатку йде шикарне опис осінньої природи, рідного краю, пролягає вздовж цієї дороги. Свіже повітря, килим з опалого листя, незміцнілий лід на річці. Рідна Русь, тиша і благодать. Він мчить по рейках і “думає думу свою”.
Далі йде розповідь про те як насправді будувалася ця дорога. Як голод зігнав сюди тисячі селян з різних куточків країни. Описує їх рабська праця, всі позови через які їм довелося пройти, голод, побиття, хвороби і смерть… Багато смертей… Всі ці люди лежать уздовж цих рейок. Хлопчик засинає, слухаючи розповідь, і йому сняться ці мерці, які продовжують розповідь, їдучи за вагонами, заглядаючи в вікно. Як вони страждали від погодних умов, цинги, грабежу ратників, але все ж дорога була добудована.
“Брати! Ви наші пожинаєте плоди!
Нам же в землі истлевать судилося…
Все нас, бідних, добром поминаєте
Або забули давно?..”
Хлопчик бачить долбящего лопатою землю мужика, руки якого вкриті виразками, у воді по самі коліна і зі склоченными волоссям. Як би пояснюючи йому, що потрібно цінувати працю простого мужика.
Тут лунає гудок, Ваня прокидається. Розповідає йому про свій сон. Генерал сміється і каже, що всі ці люди були варварами, диким скопищем п’яниць і майстрами все руйнувати. Вказує оповідачеві, що б той не лякав дитину і показав світлу сторону того, що відбувається.Той погоджується і продовжує…
Закінчені праці, поховані люди, їдуть підрядники все перевіряти.
З’ясовується, що кожен з робітників залишається повинен. І нічого за це не отримує. Але товстий підрядник їх хвалить і прощає їм недоїмку. Дарує барило вина. Народ і радий цьому. Командує всім розходитися по домівках.
Ця робота показує, як несправедлива життя, як вона важка й сувора була до праці тих людей, які будували залізницю, що залишилася нам у спадок. Вчить цінувати і пам’ятати працю простого мужика!
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
