Сергій Міхалков пише про чоловіка дуже високого зросту. Ім’я та прізвище нього не хитромудрі. Звуть його – Степан Степанов. У творі на самому початку автор описує його. Він був дуже високим людиною, взуття у нього була сорок п’ятого розміру. Штани він не міг купувати на ринку, тому що всі рвалося по швах. Тому одяг Степан Степанов шив на замовлення. Міхалков говорив про свого героя жартівливо. Так як дядя Стьопа був дуже високим, то собаки часто гавкали на нього, якщо він з’являвся біля паркану. Також автор розповідає про те, що Степанов, коли лягав спати, то ноги поклав на тумбочку, щоб поміститися. А коли дядько Стьопа ходив у кіно, то всі відвідувачі кінотеатру просили його сісти на підлогу, так як із-за його високої зростання іншим глядачам не було видно того, що відбувалося на екрані. На стадіон вхід Степанову був безкоштовний, тому що всі думали, що він чемпіон. З-за високого зростання у дворі, де він жив, його прозвали «Каланчею».
Далі автор описує моральні якості героя. Він говорить про нього, як про чесну, порядну і добром громадянина. Степан знімає повітряних зміїв хлопців з телеграфних дротів, на парадах піднімає хлопців вище натовпу, щоб вони бачили, хто захищає нашу Батьківщину.
Міхалков С. Розповідає про те, що герой твору загартовувався, був сильним і здоровим. Також дядя Стьопа пробує кататися на віслюку, верблюді. А люди сміялися над ним і говорили, що йому треба їздити на слоні, щоб ноги не торкалися землі. Як і всі люди, у Степанова були невеликі страхи. Наприклад, коли він збирався стрибати з парашутом, то все-таки трохи побоювався. А люди, які бачили все це, добродушно жартували над ним: «Вишка з вишки стрибати хоче!».
Далі у творі Степан йде в парк. У тирі його просять стати на коліна, так як він може дістати рукою до мішені. Потім Степанов Степан хоче купити маску на карнавал, але йому всі дружно горять, що його впізнають по зростанню, не дивлячись на те, яку б він маску не одягнув. На карнавалі герой рятує учня, впав у річку. Все навколо дивуються, бо дяді Стьопі будь-яка глибина по коліно. Його дякують за благородний вчинок і пропонують винагороду. Але герой відмовляється від нього, так як врятував учня просто так, задарма.
Потім Степанов запобігає аварію потяга, стаючи на шляхах і піднімаючи руку. Виявилося, що дощі розмили дороги, тому паровоз не може їхати далі. Далі у творі автор описує пожежа, що сталася в житловому будинку. Дядя Стьопа рятує в цьому пожежу голубів, які були закриті на горищі. Після цього благородного вчинку йому пропонують йти працювати пожежником. Але герой відмовляється, аргументуючи це тим, що він хоче служити на флоті.
Тоді Степанов йде на медичний огляд. У нього перевіряють стан всіх органів. Лікарі кажуть, що у дяді Стьопи «Серце б’ється як годинник!». І лікарі намагаються зрозуміти, куди ж відправити служити Степанова. У танкісти він не годиться, так як в танку не поміститися. В літаку йому буде не зручно, ноги будуть втомлюватися. В піхоту його теж не можна брат, так як буде видно з окопу. І тоді Степанова Степана визначають на флот. «А на флоті ви потрібні – послужите для країни!».
Минає рік. Від дяді Стьопи ніяких звісток. Всі почали по ньому нудьгувати. Але ось взимку на вулиці з’являється високий чоловік. Він одягнений у форму. Малюки його питають, хто він і куди йде, бо не дізналися дядю Стьопу. А Степанов, віддавши честь, каже хлопцям, що він повернувся. Герой дуже втомився з дороги і хоче відпочити. А потім каже, щоб хлопці приходили в гості слухати безліч історій про те, як проходила служба. Після цього всі хлопці у дворі стали пишається дядьком Степаном. І після того, як раніше його називали Каланчею, тепер його стали називати Маяком.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
