У своєрідному передмові «Про Що – Про Це» Маяковський Ст. пояснює предмет роздумів поеми – любов. Він зізнається, що не міг більше обходити цю тему, оскільки вона «заявилася гнівна» і «наказала» писати.

Незважаючи на активне життя, поет порівнює своє життя з в’язницею, адже він не може бачити кохану. Він картає себе, телефонуючи їй по телефону, його мучить «скребущейся ревнощів…чудовисько».

Автор говорить про себе, що красивий і «поважний співробітник «Известий», але відчуває себе ведмедем, на крижині, далеко від усіх. І плаче, ричачи, як ведмідь.

Йому бачиться фантасмагорія: сім років він перебуває на мосту над Невою, «прикручений» до поручнів, і чекає допомоги і порятунку. Так болісно він оцінює свої сім років любові до Лілі Брік.

Закоханий шукає розуміння у рідних, але не знаходить відгуку. Він не зрозумілий і йому противна їх «курчати» любов.

Він іде в гості, але тут, з обивателями, йому ще гірше. Його злять їх фальш і занурення в побут.

Над ним сміються. Більше всього його лякає презирство коханої жінки. Її одну він не проклинає. Він хоче вірити, що вона поза світу обивательщини. Заклик до неї врятувати його в поемі залишений без відповіді, як були безмовні і його почуття.

В кінці поет мріє про воскресіння в майбутньому себе та своєї коханої. Він вважає, що в світі, де батько – «світ», а мати – «земля» більше нічого їм не завадить бути разом і любити «вселенської» любов’ю.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника