Поет Володимир Маяковський живе на дачі в Пушкіно і кожен день напружено працює. Стоїть спека, хочеться відпочити, але доводиться працювати без перепочинку. Все це стало дратувати Маяковського. Він розлютився на сонце, яке цілі дні ніжиться в хмарах, гуляє по небу в своє задоволення. І поет висловив свою думку світила і запропонував йому перервати відпочинок і завітати до нього на чай.

Висловившись, герой схаменувся і злякався. Але вже було пізно, до нього в гості завітало сонце і зажадало обіцяного частування. Маяковський розлив чай із самовара, і між ними почалася бесіда. Поступово вона захопила поета, адже виявилося, що сонце з розумінням ставиться до проблем людей і навіть дає поради. Розповів він і про своє життя. Поет зрозумів, що життя сонця теж нелегка, що йому доводиться багато працювати.

Незабаром Володимир Маяковський і сонце стали друзями. Вони побачили, що між ними є багато спільного, обидва несуть оточуючим людям світло, обидва постійно і старанно працюють, не знаючи відпочинку. Тільки сонце дає фізичний світ, який бачить кожний, а поет висвітлює душі і серця людей, будить їх від духовного сну і кличе до праці і боротьбі. Обидва вони необхідні людству, тому й поет, і сонце повинні постійно працювати, світити незважаючи ні на що. Відтепер це стало гаслом і поета Маяковського, і сонця.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника