В оповіданні Миколи Лєскова «Несмертельний Голован» мова йде про колишнього кріпака, що заслужив собі прізвисько «несмертельний».

Сталося це з-за того, що під час спалаху сибірської виразки в Орловській губернії Голован безстрашно доглядав за хворими і при цьому залишався в доброму здоров’ї. Але зрештою хвороба дісталася і до нього, і тоді він помахом взятої у косаря коси відсік на нозі заражене місце.

Колишньому кріпакові Головану вдалося викупитися і завести своє господарство, що складається спочатку з корови і теляти. З часом стадо збільшилося до семи голів і поповнилося красивим тірольським биком «Васьком».

Справи у Голована йшли настільки успішно, що він викупив з фортеці мати і трьох сестер. Всі разом вони жили в будинку, де одну половину займали люди, а іншу худобу. На горищі розміщувалися великі голландські кури. Пізніше вони прихистили у себе молоду жінку Павлу, яку в окрузі називали «Голованов гріх», вважаючи її громадянською дружиною.

Але це не відповідало дійсності, плотських стосунків між ними не було, так як був живий чоловік Павли, який перебував у бігах.

Голован добували засоби до існування продажем молока, вершків, яєць, прекрасного масла, жовтого і ароматного. Він був богатирського складання, з великою головою, на його обличчі завжди сяяла посмішка. Свою стареньку матір він брав на руки й виносив грітися на сонечку. Місцевий священик Петро дуже добре відгукувався про Головане і говорив, що в нього совість біліший від снігу.

Коли з’явився побіжний чоловік Павли, Голован не видав його владі і навіть допомагав грошима, хоча той, якщо був незадоволений, плювався, бився і кидався камінням.

Під час пожежі в Орлі Голован трагічно загинув, надаючи допомогу потерпілим і провалившись при цьому палахкотливу в яму.

Розповідь вчить великодушності, самовідданість, добро і любов до людей.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника