В оповіданні Толстого «Булька» розповідається про маленьку собачку по кличці Булька. Цей крихітний але дуже сміливий звір любить ходити на полювання зі своїм господарем. За розповіддю автора видно, що він прив’язаний до свого улюбленця і любить його.

В історії описується кілька епізодів життя людини і його пса. Зокрема згадуються такі випадки, як наприклад коли Булька накинувся на великого ведмедя. Не дивлячись на явну перевагу в силі, дикий звір постраждав від маленького відданого пса. Адже герой повісті не просто пішов на ведмедя, але так міцно вчепився в його шкуру, що відірвати його змогли тільки обливши холодною водою. Одного разу вихованець автора бився з кабаном, але не розрахував своїх можливостей і був серйозно поранений в живіт. На щастя песика виходили і він знову зміг продовжить своє життя.

Але самий останній похід Бульки на полювання закінчився плачевно, його вкусив дикий вовк, який хворів на сказ. Герой оповідання довго хворів і в кінці кінців втік далеко від людей, щоб прийняти свою смерть гідно. Багато звірів відчувши свою близьку кончину йдуть подалі від людей. Булька виявився не винятком. Звичайно ж автор дуже переживав і завжди з сумом згадував свого вірного друга. Адже чоловік виростив цього пса з самого раннього дитинства і навіть цуценям пес завжди залишався відданим своєму господареві і ніколи з ним не розлучався.

Оповідання вчить нас того, що собаки – справжні друзі людей і завжди пліч-о-пліч живуть зі своїми господарями. І потрібно обов’язково цінувати таку безмежну відданість і любов від братів наших менших.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника