Головна героїня цього твору Лєскова – Катерина. Прізвисько її дано їй сусідами-поміщиками, точніше, ними підхоплено з чиєїсь легкої руки. Як відомо, шекспірівська леді заради влади і любові зробила страшні вбивства, а потім не могла відмити уявну кров зі своїх рук.
Так і Катерина з Мценського повіту – забруднив руки кров’ю. Її життя за купцем була дуже нудною. Напившись ранкового чаю, чоловік їхав на цілий день. Дружина-красуня бродила по чистим, багатим і порожніх кімнатах. Щастя, якщо засне… Не було у неї відради – дитинку. І така нудьга довгі роки, що хоч вешайся. А якщо і вона вибиралася з чоловіком в гості, то там було тяжко – все тільки її і контролюють: як села, що сказала…
Ось одного разу прорвало млинову греблю, та так серйозно, що чоловік був днювати і ночувати там. І тут-то Катерина познайомилася з молодим прикажчиком Сергієм. Красень і веселун, він відразу «розбудив принцесу», їй захотілося говорити, сміятися, радіти життю. І ось Сергій прийшов до Катерини вночі – обманом, ніби йому треба попросити щось важливе. Вона ніяковіла, а він натякнув їй на любовні відносини, на те, що вона тут «канарейка в клітці», що дитину від старого купця їй не народити… І залишився до ранку.
Старенький батько її чоловіка був удома. Через кілька ночей він помітив, як Сергій виходить з кімнат господині. Не злякався, а підійшов до «злодія», а той і повинився, дозволив себе побити.
Однак роман продовжився. Сергій адже сам не простий, він скаржиться Катерині на своє принизливе становище. Закохана обіцяє зробити його навіть і купцем. А свекра вона труїть щурячою отрутою, щоб він не доніс чоловікові про «амурах». Чоловік все-таки звинувачує Катерину Львівну у зраді, але тоді його теж вбивають – і ховають в погребі.
Страшний сон снився героїні, наче душить її кіт – страшенно важкий. Але раптом повертає до неї морду, а обличчя у нього людське… її мучать Кошмари, практично совість.
Але коли на виховання потрапляє племінник Федько – спадкоємець, його теж вирішує злочинна парочка вбити. І вони душать його подушкою. Але в момент злочину в будинок вламуються народ, адже хтось побачив удушення у щілинку. Сергій «здає» Катерину в поліції. Обох судять, відправляють в заслання. По дорозі Сергій обтяжується Катериною, адже у нього вже роман з молодою засудженої. Для себе просить теплі речі у колишньої коханки, але дарує їх своїм Сонетці. Побачивши це, Катерина хапає дівчину і скидає за борт в холодну воду. І тоне сама теж.
Історія вчить не будувати свого щастя на нещасті інших, тим більше, на їх крові.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
