Твір оповідає про трьох підлітків, що живуть в околицях багатого району. У них різні життєві цінності, мрії і бажання.

Ангеліна – дівчинка-сирота, що живе з сестрою Жанною і бабусею в бідності, ходить у звичайну школу і заздрить багатим дітям, що вчаться в елітній гімназії. Її сестра Жанна працює в місті, але зароблених грошей ледь вистачає на життя і ліки для бабусі. Ангеліна ненавидить всіх: і бабусю, яка хворіє, і сестру, що не може більше заробляти, і злидні, в якій вони живуть. Вона ненавидить навіть своїх друзів Віка і Оленку, які мають багато більше неї.

Батько хлопчика Віка – працює охоронцем в селищі, мати живе в іншій країні. Батько хоче, щоб син, як і він, став охоронцем. А Вік мріє будувати макети замків.

Альона – дочка багатих батьків, навчається в гімназії і має все, що забажає. Але нічого цього їй не потрібно, у неї інші мрії: вона хоче творити добро і допомагати людям. З батьками у неї складні відносини, вони не розуміють Олену. Одного разу вона знайомиться з хворою старою Лідією Матвіївною, якій безкорисливо допомагає у всьому і обіцяє виконати її бажання – посадити яблуні біля річки, щоб там був сад.

Вік допомагає їй у цьому. Ангеліна, заздрячи Олені, шантажує її грошима, щоб оплатити елітну гімназію. Вона зі злості знищує посаджені дерева.

Коли старенька помирає, Вік відновлює сад і розуміє, що за свою мрію потрібно боротися. Ангеліна усвідомлює, що вона не така вже погана, що можна бути щасливим і в бідності. Батьки Олени усвідомлюють, що вони не розуміли доньку.

Твір вчить тому, що кожен може досягти своєї мрії, а батьки повинні більше розуміти своїх дітей.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника