Іван Іванович Семенюта – ще один герой, що втілює маленької людини. Він не дурний, але в житті йому не щастить. В школі над ним знущалися хлопчаки, з причини його боязкість і сором’язливість. Хуліган кидається папером у вчителя, а винуватим залишається Семенюта. Добропорядний і тихий Ваня постійно виявляється козлом відпущення, незважаючи на те, що не приймає участі в хлоп’ячі витівки.
Старій мамі постійно доводилося просити, щоб Івана не виключали зі школи. Так він довчився до 6 класу, а після видачі атестата, мати витратила останні заощадження, щоб прибрати сина і відправити його на пошуки роботи. Мешкаючи в будинку піклування, мати Івана випросила для сина спальне місце, яке являло собою декілька зсунутих разом табуреток і стілець. Через рік, Іван все-таки знайшов місце в казенній палаті, де став служити писарем.
Іван Іванович працював вірно і старанно: був першим і останнім йшов, брався за кожне доручення, але не здобув схвалення, бо дружби ні з ким не водив і більярдом не цікавився. Але Семенюта радів кожній заробленій копійці, окремій кімнаті і можливості хоч зрідка радувати мати посилками. На другий рік його навіть прийняли в штат, але потім звинуватили в крадіжці – марки і гроші пропали із столу у самого директора.
Став Іван жити в компанії таких же, як і він, бідних невдах. Чотири рази в рік він приводив себе в порядок, щоб провідати матір. Брехав старенькій, що на службі все йде відмінно і скоро їх чекає новий будинок і благополучне життя. Через час, сторож Анкудин з минулої роботи Івана, перед смертю зізнався, що це він був винен у крадіжці. Іван повертається в редакцію і щасливо живе з матір’ю, яка все це час підозрювала сина в обмані, в чому ніколи не зізнається. Семенюта ж, у свою чергу, не хоче зізнаватися, що знав про її гіпотези.
Автор називає вчинки Семенюти «святий брехнею» (звідси й назва оповідання), піднімає тему важкої долі маленької людини. Розповідь вчить тому, що прототипи Івана, готові звалити на себе чужі гріхи, будуть жити на світі у всі часи. Але щасливого фіналу в житті може і не відбутися.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
