Одного разу оповідач нічний часом ішов через лісову гущавину і раптом почув дивні звуки. Чоловік вирішив йти туди, звідки вони чулися, і незабаром вийшов до вогню. Виявилося, що близько вогника перебував Семен – хлопець шістнадцяти років. Він разом зі своїм молодшим братом Олексієм ловив рибу. Оповідач вирішив перепочити біля багаття.

Незабаром до вогнику прийшов ще один непроханий гість – чоловік, якому треба було перепливти через річку. От тільки перевізник був п’яний. Люди, які зібралися біля багаття абсолютно випадково, стали розмовляти, обмінюватися думками про місця, в яких хороша полювання.

Оповідач дізнався, що Семен вмів грати на баяні, сам складав музику і добре співав. А ще у хлопця була мрія – написати такий твір, щоб передавало всі звуки нічного лісу.

Потім у лісовій частіше послухався ще один людський голос – це бокораші перегукувалися. Тут Льоша попросив оповідача вистрілити з рушниці. Але чоловік запропонував хлопчикові самому постріляти. Тоді вирішили, що Льоша буде цілитися у шапку, а потім всі подивляться, чи потрапить він чи ні. Як не дивно, хлопчик не промахнувся.

Семен запропонував відвести оповідача на те місце в лісовій гущавині, де дуже багато живності. Домовившись про спільне полювання, оповідач пішов далі.

Юрій Козаків у творі «Ніч» ще раз доводить, що якщо добре ставитися до оточуючих, то і люди дадуть відповідь тим же.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника