В оповіданні «Чистий Дор», створеному радянським письменником Юрієм Йосиповичем Ковалем, розповідається про жителів старовинного села з однойменною назвою.

Оповідач йшов по лісовій дорозі, побачив сокиру й взяв його. Потім його шлях пролягав по лузі в невеликий населений пункт. У селі оповідач вирішив вгамувати спрагу і пішов до криниці, а жителі дивилися на незнайому людину і обговорювали між собою, звідки він взявся.

Напившись води, оповідач хотів йти далі, та побачив бабусю, яка тягнула довгий стовбур. Чоловік зрозумів, що це вона втратила сокиру, і запропонував їй допомогти. Старенька погодилася.

Пішли вони разом по сільській дорозі. А по дорозі старенька всім говорила, що чоловік — її племінник і допоміг їй знайти в лісі сокира. А потім стара жінка сказала, що це село називається Чистий Дор. Оповідач довго не міг зрозуміти, що дор — це поле, розташоване в лісі і все розпитував жінку, що ж таке дор.

Так в розмовах і дійшли вони до будинку старенької. Вона запропонувала оповідачеві попити чаю. Довелося чоловікові погодитися. Так і залишився він у селі на цілий рік. Там і написав оповідач твору про жителів села.

Автор стверджує, що якщо допомагати людям, то й вони відповідатимуть тим же.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника